24 лютого — день, що врізався в пам’ять кожного українця. День, коли світ здригнувся, а ми — згуртувалися. Два роки тому життя поділилося на «до» і «після», але незмінним залишилося одне — наша сила, віра і жага до свободи.
Цей день — про біль, про боротьбу, але й про неймовірну єдність. Про тих, хто тримає фронт. І про тих, хто віддав найдорожче заради майбутнього України. Сьогодні ми згадуємо, сумуємо, дякуємо й продовжуємо робити те, що вміємо.
Наша редакція підготувала собі листи у ранок 24 лютого 2022 року.
Михайло Тарчинець, журналіст
«Ти ще не знаєш, що таке справжній страх. Але дуже скоро дізнаєшся. Та пам’ятай, що після найтемнішої ночі завжди настає світло»
Юлія Тригуба, менеджерка Клубу Лінзи
«Ти не знаєш як це, коли тобі телефонує бабуся о 3 годині ночі зі словами: “Ми живі… .У нас вилетіли усі вікна в будинку”»
Анастасія Сарвілова, журналістка
«Ти ще не знаєш, що тобі доведеться поїхати з Харкова і життя розділиться на “до” і “після”. Ти ще не знаєш, що таке телефонувати рідним і сподіватись почути: “Все добре, це далеко”. Твоє рідне місто покаже, як вміє триматись. І ти тримаєшся»
Вікторія Гола, журналістка
«Ти ще не знаєш, що більше не сядеш за парту із Софією, не почуєш останній шкільний дзвінок, але чутимеш звуки сирени. Проте знай: навіть у найважчі часи можна знайти в собі сили продовжувати»
Інна Смаровоз, журналістка
«Ти ще не знаєш, що таке відправляти повідомлення “Як ти?” і боятися відповіді. Не уявляєш, як це — відчувати гордість і біль одночасно. Поки що не розумієш, як важко дивитися у вікно і бачити порожні вулиці замість звичного міста. Але знай, у твоїй крові свобода. І її не відібрати».
Андрій Кісь, журналіст
«Ти знав, що колись це мало статись, але тоді не вірив у такі масштаби. У перші дні дізнаєшся де можна допомогти війську та переселенцям. Донат для армії для тебе стане буденністю, а згодом ти відкриєш перші дружні банки, щоб підтримати збори. І попри все, за ці три роки, ти не впадеш у відчай та зневіру»
Владислава Кобко, редакторка
«Ти ще не знаєш, що будеш жити у спальному мішку на роботі, аби люди могли цілодобово чути новини про бомбардування, ракетні удари, стрімку окупацію міст і сіл. Часом буде складно і фізично, і морально. Але ти цього майже не відчуватимеш, бо робитимеш те, що вважатимеш за правильне і необхідне»
Аліна Біндас, журналістка
«Ти ще не знаєш, що того ранку переживання за контрольну по історії України обірве нова сторінка історії. Ти ще не здогадуєшся, що в одну мить усі плани та мрії обірвуться гострим страхом перед виживанням. Проте ти дізнаєшся наскільки сильна ти і сильний твій народ»
Катерина Вовк, шеф-редакторка
«Ти ще не знаєш, що таке страх смерті. Ти будеш проживати моменти, про які мріяла, але вони не матимуть для тебе ніякого значення. Бо мрії стануть інші, а щастя буде в дрібницях, які раніше були нормою. Попри всі складнощі ти будеш сильна заради людей, які тебе захищають»
Вікторія Козаченко, дизайнерка
«Мені шкода, що те, що світ сходить з розуму, стане для тебе новою нормою. Попереду багато переживань, болю та сліз, але сподіваюся, що чорна смуга скоро завершиться і настане біла»
Дарія Яковлева, журналістка
«Ти певно переймаєшся, що із собаками не пускають в укриття, ти не бійся, дозволять».
Юрій Штокалюк, журналіст
«Не слухай арестовича і не чекай, що усе закінчиться з дня на день. Ти ще не знаєш нічого про пса Патрона, ваньку-встаньку і байрактарщину. Запасайся терпінням, читай багато книжок і вчися. Це єдине, що ти зможеш зараз зробити якісно. А, ну і ходи в калідор, не завадить…».
