З 17 по 23 березня триває Тиждень читання поезії від Українського інституту книги. Цьогорічна тема заходів — «Пісня тисячі голосів».
Лінза стала інформаційним партнером акції, тому зібрали добірку віршів Ірці Кошлатої, поетки родом з Хмельниччини.
Що залишається після нас наостанок?
Стрічка новин. Місяцедиск.
Симфонія пострілів і картечі.
Обережно: «Занадто чутливий вміст».
Цей пост написано мовою ворожнечі.
Тривожність тепер – простий атрибут.
Значок на наплічнику
чи затерті наклейки
в руках у малечі.
Боїшся грози за вікном й літака.
Текст проступає на шкірі
Мовою ворожнечі.
День проживаєш як окреме життя.
Вдячний за тишу і сонце.
Хапаєш знайомих за плечі…
Досі смієшся голосно.
Мій некролог напишіть
мовою ворожнечі.
Мій персональний тренер дивується, звідки в мені стільки впертості.
Затятості.
І мовчазної люті.
Я кажу йому: «Ми – лиш згустки енергії в космічній цій каламуті».
Мій персональний лікар дивується, звідки в мені стільки болю
і як не втоплюся в горнилі тривожності.
Я кажу йому: «Всі зациклені на собі.
Дотримуймося формальної логіки
і закону тотожності».
Мій персональний Будда дивується, звідки в мені стільки ненависті.
Жаху.
Крихкого і недолугого.
Я пишу йому по воді: «3 України.
З лютого дві тисячі двадцять другого».
і зцілюю себе
як зцілюють поламані речі
старі і просвітлені японські майстри
заповнюю сяйвом золотом
маріанські хребти
вашої порожнечі
і тішусь мов мала дитина
дивись
яка прекрасна у мене посмішка
які плавні рухи у цьому танку
бугі-вугі
(просто болю ніхто не хотів бачити)
і це теж
моє мистецтво кінцуґі
Подорожній, коли ти прийдеш
в Маріуполь і Волноваху –
скинь щасливі спогади в торбу.
Зійди гордо на плаху.
Не втопися в потоках
крові, жовчі і сліз.
Тут прокльони вбивали ворога.
Тут смерть виступала на біс.
Подорожній, коли ти прийдеш
у квітучу країну –
памʼятаи про відплату
мовчанку
про рай
і руїну
«Шлях, позначений сіллю» (с)
Шлях, позначений сіллю
від твого серця, повік –
і далі на схід.
Шлях, що сниться кожному
з нас десь під ранок.
Під «Реквієм» Моцарта.
Яскравий болід.
Шлях, позначений сіллю.
Соледарове озеро.
Ребра будинків.
І сховок всіх тиш.
Місто/темрява кричить
у барабанні перетинки світу
навіть,
коли ти
мовчиш.
Деякі речі не повинні бути названими
деякі слова ми викидаєм з ужитку
неназвані монстри дмухають в спину
названі – міцно хапають за литку
в слові 5 літер, дві з яких – голосні
наголос – на останній склад
у моєму роду складали пісні
це слово випльовували в зорепад
тікали від нього у вантажних вагонах
подалі – на схід
моїй бабусі було декілька місяців
це слово горить у ній, мов болід
як це – приходити в світ,
коли це слово осьдечки, тут
прожити життя – і знов?..
якщо я знаю щось про глухий кут,
то слово з 5-ти літер у ньому
монстр і спрут
якщо я торкаюсь завʼязі груш,
травинки і бузкового деревця
якщо посміхаюсь скляним вітринам,
рахуючи мімічні зморшки лиця
якщо лягаю з думкою про те,
що ще буде сонячно
мугикаю мелодію, якої ніяк не збагну – значить усе так світло і порожньо
бо я пишу все одно
про війну
Більше про творчість Ірці Кошлатої читайте у матеріалі.
