Прямуємо до цеху з яскравою синьою вивіскою «Сокарня». Нас зустрічають Ярослав та Катерина Козачуки — подружжя, яке разом розвиває ветеранський бізнес у Хмельницькому. У приміщенні лунає шум обладнання, а в повітрі відчувається аромат свіжих яблук. Ми на виробництві натурального соку, яке розпочало свою роботу у 2025 році.
Ярослав «Багнет» Козачук — ветеран, який після повернення у цивільне життя вирішив розпочати власну справу. Разом з дружиною Катериною вони створили сокарню — простір, де люди можуть привезти свої фрукти та овочі, які перероблять на сік, а також придбати натуральний сік прямого віджиму.
Як триває виробництво натурального соку та у чому унікальність сокарні — читайте у матеріалі Лінзи.
Хто такий Ярослав Козачук
Ярослав Козачук народився й виріс у Старокостянтинівському районі, згодом навчався у Хмельницькому. У 2014 році був учасником Революції Гідності, яка стала переломним моментом у житті чоловіка. Ярослав брав участь у протестах в столиці, де отримав травму.
У 2015 році він приєднався до Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», в лавах якого став на захист країни та три роки брав участь у бойових діях. Згодом повернувся до цивільного життя. У 2022 році з початком повномасштабного вторгнення Ярослав долучився до 67 окремої механізованої бригади у 2 стрілецький батальйон ім. Тараса «Хаммера» Бобанича («Т-сompany»).
У 2024 році він звільнився за сімейними обставинами. Його молодший брат, який також був військовослужбовцем, зник безвісти. За словами чоловіка, повернення у цивільне життя було не простим, тому одразу почати власну справу та розвивати бізнес було важко.
«У мене залишилось дуже вузьке коло спілкування. Багато моїх друзів з Хмельницького загинули», — каже Ярослав.
Що таке сокарня та як вона працює?
Ідею запуску сокарні в Хмельницькому Ярослав перейняв у свого побратима Василя Мартюка, який у 2024 році заснував схоже підприємство із переробки фруктів та овочів на сік прямого віджиму у Тернополі.
«Сокарня — це місце, де ви можете зі своїх фруктів та овочів зробити натуральний сік. Приносите власні продукти, а наша команда переробляє їх у готовий, якісний сік у зручному пакуванні», — розповідає Ярослав.
За словами власників, під час виготовлення соку не використовують цукор, консерванти та барвники — сік має натуральний фруктовий смак.
«Якщо яблуко, яке привозять люди, поганої якості, ми одразу попереджаємо: такий сік не зберігатиметься довго, адже ми не додаємо жодних стабілізаторів та підсилювачів», — розповідає Ярослав.
На переробку приймають яблука, груші, моркву, гарбуз та буряк. Інші овочі та фрукти — за попереднім обговоренням.
«Було таке, що навіть айву привозили», — ділиться Ярослав.
Привозити фрукти та овочі можуть в невеликих об’ємах або ж великими партіями, що часто роблять місцеві фермери. Для них діють спеціальні умови: чим більша партія фруктів, тим нижча ціна за переробку.
«Це допомагає фермерам зберегти врожай, підвищити вартість продукту та не втратити його через брак спеціальних холодильників», — розповідає Ярослав.
Наразі сезон прийому фруктів закінчився, але соки, заготовлені командою, можна і надалі придбати у Сокарні. За температури від 0-25 градусів сік може зберігатися до 1 року. Тривалість залежить від якості сировини та температури зберігання.
Процес виробництва соку
1. Прийом сировини. Населення та фермери привозить яблука чи інші фрукти та овочі. Продукцію зважують, фіксують обсяг.
2. Миття. Фрукти ретельно вимиваються, щоб очистити їх від пилу та бруду.
3. Дроблення. Сировину завантажують в дробарку. Яблука чи інші плоди подрібнюються до пюреподібної маси.
4. Пресування. Масу переміщують під прес. Під тиском із м’якоті відділяється сік.
5. Фільтрація. Сік проходить через фільтри, щоб видалити тверді частинки.
6. Нагрівання та пастеризація. Сік нагрівають до ≈80°C. Це знищує бактерії та дозволяє зберігати продукт довше. Але всі корисні та поживні речовини залишаються.
7. Розлив у вакуумні пакети. Гарячий сік одразу розливають у спеціальні стерильні пакети.
Виклики та підтримка
Найважливіше на початку бізнесу — мати підтримку. У Ярослава та Катерини були складнощі під час пошуку приміщення для цеху та залучення працівників. Крім того, робота на виробництві фізично важка, особливо у сезон (літо-осінь).
«Сезонний бізнес не дозволяє зупинятися — яблуко псується, і ми працюємо майже без перерв, щоб встигнути переробити весь врожай», — ділиться Катерина.
Подружжя Козачуків вважає, що найскладніше у ветеранському підприємництві — старт. Тому Ярослав і Катерина радять ветеранам не покладатися лише на власні сили, а відразу шукати підтримку — від близьких, друзів та менторів.
«Підтримка дуже важлива. Бо важко стартувати з нуля, особливо коли повертаєшся із зони бойових дій — усе зовсім інакше, і треба мати менторську опору, яка буде тебе покроково рухати далі. Ну і, звичайно, підтримку від суспільства.
Ми дуже тішимося, коли люди обирають нас. Це дуже важливо — відчувати, що комусь справді хочеться підтримати», — говорить Катерина.
Працевлаштування ветеранів та їх рідних
При працевлаштуванні нових працівників Козачуки надають перевагу ветеранам та їх родинам. Вже зараз у команді працює ветеран з ампутованою рукою. Для нього створили адаптоване робоче місце на розливі соку.
«Ми дуже задоволені його роботою. Для нас важливо підтримувати ветеранів і брати їх у команду, аби вони відчували себе в колі однодумців», — розповідає Катерина.
«Сік для фронту»
Окрім своєї основної діяльності власники Сокарні започаткували ініціативу, яка дозволяє відправляти виготовлений сік для військовослужбовців безкоштовно.
«Ми шукали спосіб допомогти фронту через свій бізнес, тому вирішили переробляти яблука на сік і передавати військовим. Спочатку тільки знайомим військовим та підрозділу чоловіку, а тепер до нас приходять люди і розповідають, де служать їх родичі. Ми намагаємося за можливості допомагати», — говорить Катерина.
За три місяці роботи вдалося передати близько 400 літрів соку.
«Ми просимо людей, у яких є забагато фруктів і які знають, що не встигнуть випити весь сік, залишати частину для соціальної ініціативи. А ті, хто не має фруктів, але хоче долучитися, підтримують донатом або просто залишають решту в Сокарні», — ділиться Катерина.
Зібрані кошти йдуть на логістику посилок, адже відправки сплачує команда Сокарні.
Як підтримати сокарню?
Сокарню можна підтримати кількома способами: придбати готові соки, зробити донат на ініціативу «Сік для фронту», поширити інформацію про виробництво. Усе це допомагає команді продовжувати роботу та збільшувати обсяги допомоги військовим.
«Будьте добріші одне до одного. Часи зараз непрості, і нам усім потрібна підтримка. Якщо маєте можливість — допомагайте, купуйте локальне, підставляйте плече там, де можете», — каже на завершення Ярослав.
