Історія Хмельницького розпочинається на початку XV століття. Місто вперше згадується у 1431 році. Тоді невеличке поселення на теренах Поділля називалося Плоскирівці.
Впродовж XV–XVI століть за населеним пунктом закріплюється назва Плоскирів. За цей час він змінив кількох власників, а в другій половині XVI століття Плоскирів трансформувався з невеличкого поселення у місто та центр староства з дерев’яним замком.
У 2026 році Хмельницький святкує своє 595-річчя, тому розповідаємо про перші згадки міста і зміни Плоскирова за перші два століття свого існування.
Перші згадки про Ploskirowcze/Ploskirow
На початку XV століття на берегах річок Плоска і Бог (Південний Буг — ред.) та на шляху з Кам’янця до Волині виникло поселення. Впродовж століття у документах його називали Ploskirowcze/Ploskirow (Плоскирівці/Плоскирів).
Перша згадка про Ploskirowcze (Плоскирівці) датується 10/12 лютого 1431 року. Тоді Поділля було одним з епіцентрів боротьби між Польським королівством і Великим Князівством Литовським.
«Король Владислав ІІ записує Янові Чанстуловському 100 гривень на селах Голисин (Олешин — ред.) та Плоскирівці на річці Бозі у Летичівському повіті Подільської землі», — йдеться в Українському археографічному щорічнику.
Тут дізнаємося ім’я першого відомого власника Плоскирівців — Яна Чанстуловського. Наступна згадка про Плоскирів пов’язана з новим власником — Миколаєм Свірчем (Бедрихом).
Родина Свірчів (Бедрихів) володіла Плоскировом у другій половині XV — в першій половині XVI століття. З перервою у 1509–1534 роках, коли місто належало шляхтичу Станіславу Ґурському.
Наприкінці XV століття, коли Свірчі (Бедрихи) володіли Плоскировом, він залишався невеличким населеним пунктом, де проживало близько 50–100 людей.
Мегдебурзьке право і привілей на торгівлю
Анна Свірчівна стала останньою представницею родини Свірчів (Бедрихів), яка володіла Плоскировом. У 1530-х роках вона одружилася з шляхтичем Мацеєм Влодеком. У 1547 році польський король Сигізмунд I надав Влодеку Плоскирів, Голишин і Лезнів у пожиттєве володіння.
У 1550 році наступний король Речі Посполитої, Сигізмунд II, зробив згадані населені пункти спадковими володіннями родини Влодеків. З того часу Плоскирів розбудовується і стає центром староства.
Населення Плоскирова зростає до 300 людей. Згідно з поборовими реєстрами (податковими списками), у 1546 році з селища отримали податки від 8 плугів, а у 1569 році — від 22,5 плугів. Один плуг дорівнював трохи більше ніж 21 гектар, а чисельність його населення — 12–14 людей.
Мацей Влодек ініціював будівництво дерев’яного замку, який вперше згадується у 1565 році. Тоді укріплення здебільшого будували для захисту, а тоді Поділля потерпало від періодичних нападів татар з Кримського ханства.
Завдяки цьому Плоскирів почав відповідати умовам отримання Магдебурзького права — системи німецького права, яка виникла в XIII столітті та передбачала надання містам самоврядування і отримання статусу міста.
«Про те, що Плоскирів мав Магдебурзьке право у другій половині XVI століття, відомо з багатьох архівних документів. Сам документ знайти не вдалося, але вдалося встановити рік надання Магдебурзького права — 1566 рік. Про це вказано у збірнику архівних матеріалів за редакцією польського професора П. Щигела», — писав краєзнавець Сергій Єсюнін
Документ про надання Плоскирову Магдебурзького права у 1566 році не зберігся. Однак у 1578 році король Речі Посполитої Стефан Баторій надав місту привілей на проведення ярмарків тричі на рік та торгів щовівторка, що є перевагами Магдебурзького права.
У 1570 році помер Мацей Влодек, а власником Плоскирова став його син Станіслав. Він продовжив розбудовувати місто, що сприяло розвитку торгівлі та ремесел. У 1583 році в Плоскирові проживали один православний священик, декілька десятків ремісників, купців та представників інших станів.
Згадка Плоскирова у щоденнику австрійського дипломата Еріха Лясоти
У 1594 році імператор Священної Римської імперії Рудольф II відправив свого посла Еріха Лясоту на Запорізьку Січ, щоб залучити козаків на свій бік у боротьбі з Османською імперією.
Повертаючись від козаків, Еріх Лясота 22 липня 1594 року проїздив Плоскирів, про що залишив відмітку в своєму щоденнику.
«До Простірова (маленьке містечко із замком, віддане Владеку, розташоване біля красивого озера, яке ділить місто на дві частини, там річка Простіровка впадає в Буг) 2 милі».
Еріх Лясота у своєму щоденнику неправильно написав назву містечка та річки — Prostirow та Prostirowka. Однак за описом і за приналежністю до володінь Влодеків можна впізнати Плоскирів.
У 1615 році помер Станіслав Влодек. На той час Плоскирів з невеликого селища трансформувався у місто з дерев’яним замком, міським самоврядуванням і налагодженою торгівлею.
Цей матеріал підготовлений за підтримки European Endowment for Democracy (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація та погляди, викладені в цій публікації, є предметом виключної відповідальності автора(ів).
Мікрорайон Книжківці. Дешеві місцеві перевізники ХІХ століття та настаріша збережена церква
У XV-XVI століттях на пагорбах біля річки Самець (Кудрянка) поруч з Проскуровом з’являється окремий населений пункт Книжківці. Який у 2026 році є мікрорайоном і південно-східною околицею Хмельницького. Тут відсутні багатоповерхівки, натомість переважає приватна забудова.