18 лютого 2014 року на Майдані в Києві загинули перші учасники Революції Гідності. Після цього по всій країні почалися мітинги — люди хотіли переконатись, що правоохоронці з інших регіонів не поїдуть в Київ блокувати мітингувальників. Хмельничани також прагнули дізнатись в Управління СБУ в Хмельницькій області чи їхні співробітники не розганятимуть силою учасників Майдану. У результаті, містяни наштовхнулись на вогонь під стінами СБУ.
За 12 років слідство в справі розстрілу Хмельницького Майдану пройшло багато юридичних «аномалій», але головна подія сталась навесні 2025 року — винних повністю виправдали.
Нагадуємо як це відбувалось і на основі чого суд дійшов виправдання у цій справі.
19 лютого 2014 року
Біля будівлі управління СБУ в Хмельницькій області (далі — УСБУ) зібрались кілька сотень активістів. Це — лише частина мітингувальників, яка прийшла з основного мітингу, який відбувався на Майдані Незалежності в Хмельницькому. Вони хотіли переконатися, що військовослужбовці спецпідрозділу «Альфа» СБУ не поїдуть на розгін мітингувальників у Київ.
Тим часом в УСБУ в Хмельницькій області попередньо готувались до можливого захоплення будівлі. Співробітникам роздали вогнепальну зброю для захисту і готувались її застосовувати у разі нападу. Однак, містян про це не попередили.
Хмельничани очікували комунікації від працівників СБУ, але ніхто з Управління не виходив. Тоді частина активістів розбила скло на вхідних дверях і потрапила до тамбуру центрального входу Управління. Невдовзі з будівлі по беззбройних людях пролунали кулеметні черги. Після цього біля приміщення УСБУ зʼявилось вже більше обурених хмельничан. Того дня загинуло двоє людей: 71-річна пенсіонерка Людмила Шеремет і 21-річний активіст Дмитро Пагор. Ще десятеро — були поранені.
Активісти не залишили вулиці міста, вони хотіли знати, хто віддав наказ стріляти та хто стріляв. Наступного дня тодішній голова управління СБУ у Хмельницькій області Віктор Крайтор публічно взяв на себе відповідальність і визнав, що саме він віддав своїм підлеглим наказ застосовувати зброю. Та чи поніс він покарання?
Початок слідства
Віктора Крайтора затримали та взяли під варту 20-го лютого 2014-го року (однак у квітні вже відпустили). З того часу почалось слідство за трьома статтями: ч.2 ст.365 ККУ (перевищення влади та службових повноважень), ч.1 ст.119 ККУ (вбивство через необережність), ст.128 ККУ (нанесення необережного тяжкого тілесного ушкодження).
«Я не буду вас запевняти в чомусь — це безглуздо. Для мене найвищий ступінь довіри — це слово офіцера. Я в погонах з 18 років. Я вам даю слово офіцера, що я не мав на меті покидати цю країну, не маю і, заявляю всім, я її не покину і відповідальності уникати не буду. Це — моє кінцеве слово», -– сказав обвинувачений у 2018 році на засіданні Хмельницького міськрайонного суду щодо наказу, який він віддав під час мітингу у 2014-му.
На той момент співробітник ЦСО «Альфа» СБУ Віталій Тарадай був у справі про розстріл Хмельницького Майдану свідком. А вже у 2019 році до суду направили обвинувальний акт щодо виконання Віталієм Тарадає наказу відкрити вогонь по мітингувальниках.
У 2020 році ці справи обʼєднали. З того часу почалося активне слідство.
Його переривали на роки через зміни статей обвинувачення, не явку обвинуваченого Тарадая на засідання та втрату доказів. 11 березня 2025 року суддя Хмельницького міськрайонного суду ухвалив вирок щодо виправдання обох обвинувачених за всіма статтями.
Аномалії у вироку суду
Щоб розібратися, чому суд обрав виправдання в цій справі, ми ознайомились з текстом вироку і зібрали найцікавіші й найсуперечливіші щодо доказів свідків уривки з пояснення суду.
У вироку суддя Олег Антонюк згадує 4 потерпілих, які, за висновком експертизи, отримали тілесні ушкодження внаслідок однієї серії пострілів, загальна тривалість якої становить 0,7 секунди. Однак суддя вважає, що «відстань між дульним зрізом зброї та потерпілими є недостатньою для такого значного розсіювання куль».
«Враховуючи взаєморозташування потерпілих Володимира Гамана та Олега Топольницького, встановлене під час слідчого експерименту від 21.11.2017, можна зробити висновок про те, що серія пострілів чергою, в результаті якої утворені тілесні ушкодження в тілах зазначених потерпілих, не могла бути проведена з середини прибудови центрального входу УСБУ у Хмельницькій області, у зв`язку з тим, що вказані потерпілі знаходились не на одній лінії вогню, а максимальна відстань між дульним зрізом зброї та потерпілими (враховуючи площу прибудови) є недостатньою для такого значного розсіювання куль», — пише у вироку суду.
Пенсіонер Ворлодимир Гамана був поранений в живіт, а Олег Топольницький отримав поранення, внаслідок якого йому ампутували частину ноги.
Проте, є відео з місця мітингу в момент, коли почалась кулеметна черга. На ньому видно жінку, яка з пораненням в голові одразу впала на землю і натовп людей, який почав розбігатися від входу. Є близько 200 потерпілих, які взяли участь у слідчому експерименті, щоб відтворити події того дня, які розповідали кого і коли бачили пораненими. Віктор Крайтор зізнався про те, що він віддав наказ відкрити вогонь, і в суді було зізнання Віталія Тарадая про те, що він виконав той наказ.
«В момент пострілів чергою, чутно характерний звук, видно утворення хмари білого кольору та розбиття скла виникненням отворів в нижній частині лівого вікна вхідних дверей прибудови управління, а також видно в середині приміщення прибудови, на задньому плані (…) зображення помаранчевого кольору схожі на розліт іскор в напрямку зліва направо, орієнтовно з місця, що знаходиться в лівій частині прибудови, яке закрите тонованим склом», — вказано у вироку суду і зазначено, що особи, яка здійснювала постріли відеозаписом не зафіксовано.
І далі по тексту згадують свідчення обвинуваченого Віталія Тарадая. Він підтвердив і пред`явив фотозображення утворених слідів під час пострілу з кулемета.
З наведеного вище виходить, що, за версією Хмельницького міськрайонного суду, вогонь таки був із середини приміщення СБУ, але не цей вогонь спричинив поранення і загибель мітингувальників, а якийсь інший вогонь про який суд не згадує?
Саме про це велись суперечки під час розгляду справи, за словами адвокатки потерпілих Ольги Веретільник.
«Потерпілі і обвинувачення підтримували версію, що постріли відбувались з будівлі СБУ. Версія захисту — з прибудови до будівлі, чи з місця деінде. Версія обвинувачення — стріляли з кулемета, що був на озброєнні в УСБУ, версія захисту — незрозуміло з чого стріляли», — каже адвокатка.
Дискредитація свідків
У вироку також є моменти, де відкрито дискредитують свідків. Наприклад, суддя Антонюк оцінює поведінку людей на свій розсуд.
«Якби когось поранили раніше, то Топольницький О.О. не продовжував би бити скло, бо це нелогічно з міркувань безпеки», — йдеться у вироку.
Також Суд відхилив свідчення одного зі свідків, бо той був із тих, хто розбивав скло в дверях СБУ. Мовляв, він «зацікавлена особа», тому, на думку суду, всі його слова про поранення іншого активіста — це неправда. Однак, ніде не вказано, що, на думку суду, працівники СБУ можуть також бути зацікавленими особами.
Адвотка потерпілих Ольга Веретільник запевняє, що навіть розбиті вікна в СБУ не виправдовують застосування зброї по мітингувальниках.
«Були декілька осіб, які розбили вікна в прибудову до будівлі СБУ, намагались відкрити двері, їхні дії виглядали хуліганськими, проте вони не були озброєні і не становили реальної загрози, що потребувала застосування зброї. Більшість мітингувальників були мирними і не закликали до захоплення приміщення СБУ, в тому числі це стосується моїх клієнтів. Стрільба у спосіб, що очевидно могла їм зашкодити, навіть якщо вона не велась по конкретних людях, точно не є виправданою», – каже адвокатка.
Вона просила суд про відвід судді від розгляду справи ще до вироку.
«Відвід стосувався допиту одного зі свідків — учасника акцій протесту, оскільки в діях судді вбачався намір дискредитувати свідка, зокрема поставити під сумнів його право/повноваження діяти у спосіб, в який він діяв під час мітингу. А також дискредитувати право на мирний протест, в тому числі щодо дій правоохоронних органів», — каже Ольга Веретільник.
Ми запитали у Хмельницького міськрайонного суду, чому закрили дебати і чи встановив суд факт надання Крайтором наказу про вогонь по мітингувальниках, а якщо так, то пояснити кваліфікацію таких дій саме як «вбивство через необережність», що суперечить концепції наказу.
Суд не надав відповіді на питання, але підготував 3 сторінки пояснення обмеження судових засідань через пандемію, воєнний стан і права судді, які він має для забезпечення безпеки учасників судового процесу, а зі всім іншим відправив ознайомитись на сайті Судового реєстру.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду було оскаржено в апеляції до Хмельницького апеляційного суду, однак його залишили без змін.
Справу розгляне Верховний Суд
За 12 років справа про розстріл Хмельницького Майдану побачила кулуари не однією прокуратури й суду. Ще в перший рік слідства на етапі Західної Військової прокуратури уже були версії про те, що «майданівці стріляли самі в себе» (це загальна риторика винних у розстрілі Майдану), на тому ж етапі загубили кулю, якою вистрелили в голову Людмилі Шеремет.
Після Військової прокуратури справу передали до Генпрокуратури. Там схилялись до версії про те, що вогонь таки відкрили працівники СБУ зсередини приміщення, але підтвердити це не було можливості через втрачену кулю, яка була потрібна для експертизи. Після цього справа перейшла до Хмельницького міськрайонного суду, про який згадано вище. Там 11 березня 2025 року суддя Олег Антонюк зачитав виправдувальний вирок обвинуваченим.
Позиція сторони потерпілих за всі роки беззміна, але люди втратили надію в те, що ця справа матиме справедливе завершення. Зараз потерпілих представляє адвокатка Ольга Веретільник. Наступне засідання, яке чекає на сторони справи — розгляд касаційної скарги у Верховному Суді.
«Наша позиція: не було ніякої реальної небезпеки захоплення будівлі. Постріли (орієнтовно вісім відбулись із середини будівлі СБУ) — це невибіркова стрільба по мирних протестувальниках, навіть якщо йдеться про рикошетні влучання. Тому що співробітники СБУ стріляли в сторону щільного натовпу без будь-якого попередження.
Тези про те, що в натовпі були якісь кримінальні авторитети, чи люди зі зброєю не підтверджуються. Дійсно, була група людей, яка вдерлась до прибудови, побила там вікна і намагалась відкрити двері до будівлі. Проте вони не мали вогнепальної зброї. І заходи були, очевидно, непропорційні і невиправдані. Так, пізніше були заворушення, але вони стались після застосування вогню, відтак були наслідком дій СБУ в цій конкретній ситуації», — коментує Ольга Веретільник.
Також для адвокатки аргументація суду місцями виглядає цинічною, а саме їхобгрунтування щодо застосування зброї:
«Вранці 19.02.2014 полковник Крайтор В.М. був поінформований начальником УСБУ в Тернопільській області полковником Маркевичем В.М. про переміщення до Хмельницького групи радикально налаштованих осіб чисельністю близько 80-ти осіб, метою яких була організація захоплення будівлі УСБУ у Хмельницькій області та отримання доступу до місць зберігання зброї і боєприпасів», — стверджує суд.
Адвокатка потерпілих каже, що в суді обвинувачені згадували про оперативно-пошукові матеріали, які в них були з попередженнями, але чіткого факту цих документів вони так і предʼявими не могли.
До того ж у фільмі «Хмельницький Майдан: Розслідування, яке згоріло» авторства журналістки Катерини Лихогляд згадувалось, що зі слів першого заступника Крайтора Олега Саліхова, УСБУ готувалось до так званого «штурму будівлі» ще з 22 години вечора 18 лютого, спираючись на факти захоплення УСБУ в Тернопільській, Львівській та Івано-Франківській областях, в двох з яких, за його словами, захопили арсенали зброї.
Але з відкритих джерел відомо, що захоплення Львівського та Івано-Франківського Управлінь СБУ станом на вечір 18 лютого ще не відбулись. Отже в Хмельницькому СБУ не могли знати про захоплення їх о 22 годині 18 лютого, такої інформації не було ані в прокуратури, ані в міліції, як зазначено у фільмі.
Також в Ухвалі Хмельницького апеляційного суду йдеться: «Крім цього встановлено, що у дворах житлових будинків, розташованих поблизу Управління радикально налаштовані особи, які прибули із західних областей України, здійснювали приготування до майбутніх активних дій, зокрема, наповнювали скляні пляшки запалювальною сумішшю».
Однак, за словами Ольги Веретільник, ні наявність п’яних людей, ні наявність натовпу, в якого немає лідера, ні наявність радикально-налаштованих підлітків у натовпі, ні осіб з судимістю не може бути підставою і причиною для застосування невибіркової стрільби в бік натовпу, яку застосували СБУ.
«Риторика про радикальних підлітків, бо хтось десь їх побачив у натовпі, сформована на рівні чуток і точно не вирішується відкриттям вогню», — каже адвокатка.
Ми подали інформаційні запити до СБУ та Управління СБУ у Хмельницькій області, щоб дізнатись як саме структура сприяла слідству в справі про Хмельницький Майдан. Відповіли, що вони «максимально спияли», а документів, які би засвідчили позицію їх сприяння не надали.
У цій статті наведені не всі проблемні події навколо справи про розстріл Хмельницького Майдану, а лише ті, які в першу чергу на юридичних підставах ставлять під сумнів виправдання обвинувачених.
Авторка: Альбіна Карман
Цей матеріал підготовлений за підтримки European Endowment for Democracy (EED). Її зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація та погляди, викладені в цій публікації, є предметом виключної відповідальності автора(ів).