Спільнота Лінзи долучилася до донації плазми у Хмельницькому

Спільнота Лінзи долучилася до донації плазми у Хмельницькому

Напередодні Дня донора, 13 червня, учасники спільноти Лінзи долучилися до донації плазми у плазмацентрі «Biopharma Plasma».  До акції приєдналися комунікаційний менеджер Лінзи Назарій Кащук та учасник спільноти Данило Барабаш.
«Молодь повинна мати голос»: як хмельничанин Ян Ерл-Ружицький став делегатом України до ООН

«Молодь повинна мати голос»: як хмельничанин Ян Ерл-Ружицький став делегатом України до ООН

Хмельничанин Ян Ерл-Ружицький , молодіжний делегат України до ООН, голова Молодіжної ради при Міністерстві закордонних справ України, радник заступника міністра розвитку громад і територій та менеджер спільнот  громадської організації «Strichka».  Поза офіційними посадами — хлопець, який цікавиться авіацією, пише електронну музику, читає художню літературу та повертається до рідного міста за першої нагоди. Про шлях у міжнародну дипломатію, голос молоді, участь у спільноті «Лінзи» та дім — читайте у матеріалі.
Олена Звичайна. Письменниця з Проскурова, яка писала в Нью-Йорку

Олена Звичайна. Письменниця з Проскурова, яка писала в Нью-Йорку

Під час радянської окупації України, українська діаспора сформувала осередок збереження української ідентичності. Українські письменники, які жили за кордоном або змогли виїхати з СРСР, висвітлювали правду про радянські злочини у своїх творах. Серед них — письменниця Олена Звичайна (Дельгівська), яка народилася в Проскурові.
 «Хочу, щоб всі були рівними». Прогулянка містом з Богданом Шевчуком 

 «Хочу, щоб всі були рівними». Прогулянка містом з Богданом Шевчуком 

Хмельничанин Богдан у своїх соцмережах розповідає про безбар’єрність і ділиться власною творчістю. Він любить малювати та колекціонує LEGO. Свою публічність використовує для привернення уваги до проблем доступності міського простору. Разом із Богданом ми пройшлися центральною частиною Хмельницького, щоб перевірити доступність міста для людини на кріслі колісному.
Фото з особистого архіву Яни Білань, надане Лінзі

 «Я — багатодітна мама, яка навчилася жити після втрати». Історія Яни Білань

Історія Яни Білань — про досвід втрати, який став поштовхом до створення підтримки для інших. Після загибелі чоловіка жінка залишилася сама з двома дітьми, будучи вагітною третьою дитиною, і водночас зіткнулася з новими викликами: оформлення документів, організація побуту, догляд за дітьми, пошук допомоги та вирішення щоденних питань.
«Можна бігти, отримувати задоволення і цим самим допомагати військовим». Історія Сніжани Кріль та FlashRun

«Можна бігти, отримувати задоволення і цим самим допомагати військовим». Історія Сніжани Кріль та FlashRun

FlashRun у Хмельницькому — це біговий клуб, де регулярні тренування поєднують із благодійними забігами на підтримку ЗСУ. Його заснувала атлетка і тренерка Сніжана Кріль, яка перетворила спільні пробіжки містян на регулярні благодійні заходи.
«Я вирішила здійснювати свої дитячі мрії». Ветеранка Олена Савьолова відкрила кавʼярню у Хмельницькому

«Я вирішила здійснювати свої дитячі мрії». Ветеранка Олена Савьолова відкрила кавʼярню у Хмельницькому

Нас зустрічає власниця — Олена Савьолова, ветеранка і підприємиця. У цей час біля стійки пара забирає каву із собою, а за кілька хвилин заходить дівчина з собакою — простір закладу pet-friendly. 
«Достатньо одного маленького вчинку щодня»: історія волонтерки з Хмельницького

«Достатньо одного маленького вчинку щодня»: історія волонтерки з Хмельницького

Інна Дрозд — хмельничанка, викладачка англійської мови та української для іноземців. У вільний час вона читає, подорожує та займається творчістю.

Втім, нині її головний фокус — волонтерство: допомога Збройним Силам України, прилаштування тварин і пошук нових способів залучити людей до підтримки війська. 

Про волонтерство, значення маленьких дій та творчість, що рятує, — читайте у матеріалі Лінзи.

Алея Надії. Фото Лінза

«Алея Надії» у Хмельницькому: 320 військових, на яких чекають вдома

На Майдані Незалежності у Хмельницькому з’явилися чотири блакитно-жовті циліндри. На них — сотні облич. Це не меморіал загиблим. Це місце тих, на кого чекають.

«Алею Надії» відкрили 10 квітня 2026 року. Вона об’єднала родини військових, які зникли безвісти або перебувають у російському полоні. 

Про її ідею, перший знятий портрет і те, як додати фото — розповідаємо у матеріалі.