Анастасія Христик — 15-річна майстриня з містечка Летичів на Хмельниччині. Уже 5 років вона створює в’язані іграшки та пледи. Її вироби замовляють діти й дорослі з усієї України, а частину прибутку дівчина передає на потреби ЗСУ.
Історія про силу, натхнення, старанність та віру в себе юної хмельничанки — читайте у матеріалі Лінзи.
З чого все почалося
У 2019 році 10-річна Анастасія приєдналась до дитячого гуртка з в’язання, де провчилася рік. У 2020 розпочалась пандемія, і з того часу вона продовжила в’язати самостійно вдома.
«Почала більше експериментувати, досліджувати та вчитися по відео. З кожним роком захоплення в’язанням ставало все більш важливим для мене», — ділиться Анастасія.
Дівчина створює в’язані іграшки, пледи та брелоки. Поштовхом до створення в’язаних виробів стало бажання зробити подарунки близьким. Перші вироби Анастасія подарувала мамі, подрузі та сестрі.
«Найбільше мені запам’ятались їхні очі — щирі, радісні, з вдячністю. Ці емоції стали для мене справжньою мотивацією. Саме тоді я відчула, як сильно хочу продовжувати робити рідних і близьких щасливими, а згодом я хотіла дарувати радість ще більшій кількості людей», — говорить дівчина.
Розвиток блогу
У 2020 році Анастасія почала вести сторінку в Instagram — викладати фото і відео своїх виробів. Поступово дівчина набирала свою аудиторію. У 2022 році паралельно з Instagram Анастасія почала вести TikTok про в’язані іграшки. Одне з відео з бойовим котиком ЗСУ набрало понад 200 тисяч переглядів та 20 тисяч вподобань. Проте TikTok заблокував сторінку Анастасії.
«Я не змогла його відновити, і це прикро. Я вклала багато зусиль і часу», — ділиться дівчина.
Всупереч труднощам Анастасія не здалась. Вона продовжує вести Instagram та почала розвивати Threads. Дівчина ділиться, що у фільмуванні відео та генерації нових ідей їй допомагає старша сестра.
Перші замовлення
У 2022 році Анастасія отримала перші замовлення з блогу. У цей період дівчина дізналась, що її потрібно встановлювати брекети для корекції прикусу.
«Лікування потребувало фінансових витрат, і тоді в мене з’явилось велике бажання самостійно заробляти. Це був особистий виклик — я хотіла довести собі, що можу. Що навіть у такому віці реально взяти відповідальність за щось серйозне і почати діяти», — ділиться дівчина.
Що надихає на творчість
Анастасія ділиться, що найбільше її надихають люди. Саме вони стали поштовхом почати створювати свої перші іграшки — як подарунки на дні народження рідним і близьким. Також джерелом натхнення є відгуки клієнтів на іграшки та пледи.
«Дуже рада бачити щасливих діток та дорослих, коли мені надсилають фото та відео. Мої вироби — це подарунки на будь-який вік, бо іноді дорослим теж треба мати свого м’якого друга, якого можна обійняти», — з усмішкою говорить Анастасія.
Ще одне хобі дівчини — читання. Іноді книжкові герої мотивують на створення нових виробів.
Підтримка ЗСУ
З кожного проданого виробу Анастасія передає 10% на перевірені збори.
«Я вдячна нашим військовим. Саме завдяки їм маю можливість жити вдома, ходити до школи, читати, в’язати свої вʼязані вироби», — говорить майстриня.
Дівчина намагається допомагати не лише фінансово, а й інформаційно: поширює збори на своїй сторінці, закликає підписників долучатись.
«На свій 15-й день народження я організувала благодійний збір на 5000 гривень, це була допоміжна банка на великий збір подруги моєї сестри на такмед», — з гордістю говорить Анастасія.
Плани на майбутнє
Нині Анастасія навчається у 10 класі.
«Мене по-справжньому захоплює ідея працювати стюардесою. Я мрію більше подорожувати, відкривати для себе нові країни, культури. Хочу досліджувати світ і водночас бачити ще більше краси в Україні. Можливо, саме це надихатиме мене на нові вироби, кольори, ідеї. Бо ким би я не стала у майбутньому — в’язання завжди буде зі мною», — ділиться дівчина.
Анастасія ділиться, що для неї в’язання — це кропіткий процес. Наприклад, для створення одного котика ЗСУ потрібно близько 18 годин роботи.
«Мені дуже хочеться, щоб українці цінували українське, підтримували майстрів і не боялися вкладати кошти у речі, створені тут, вдома. Бо тільки так ми можемо не просто зберегти нашу культуру, а й зробити її впізнаваною у світі. Українські вироби заслуговують на те, щоб про них дізналися й за кордоном», — зазначає Анастасія.
Більше про людей з Хмельниччини
