Від аптечного прилавка до медичного осередку. Історія найвідомішої аптеки Проскурова

На розі вулиць Проскурівської та Проскурівського підпілля у Хмельницькому височіє чотириповерховий будинок, знаний містянам як дім Людвіга Деревоєда. Його історія тісно пов’язана з найкращою аптекою міста початку XX століття — аптекою Деревоєда.

Будинок на Проскурівській, 13 вражає не лише архітектурою, а й культурною значущістю. Колись саме аптека, що розташовувалась у ньому, дала назву сусідній вулиці — Аптекарська (нині — Проскурівського Підпілля). Ця назва проіснувала до 1921 року. Нині будівля є об’єктом культурної спадщини місцевого значення.

Медична аптека на Проскурівській — це не просто старий прилавок із ліками, а жива хроніка розвитку охорони здоров’я Хмельницького. Зародившись у XIX столітті як приватний аптечний пункт, вона з часом перетворилася на центральний медичний осередок міста. 

Як аптека стала передовою у місті та які випробування пройшов будинок, в якому зародилася перша аптека Проскурова  — читайте в матеріалі Лінзи.

У XIX столітті на Хмельниччині діяли лише кілька десятків аптек, а на початку XX століття їх кількість сягала понад сотню. Вагому роль у цьому відіграв Людвіг Іванович Деревоєд — дворянин із Мінської губернії, який, здобувши освіту фармацевта, прибув на Поділля в пошуках професійної реалізації.

Першу аптеку він відкрив у Сатанові, яка тоді була там єдиною. Він працював разом із братом Карлом. Для подання звітів органам контролю (губернатору, міській Думі) і отримання фармацевтичних компонентів, аптекар Людвіг Деревоєд часто їздив до повітового центру — Проскурова. Під час кожної поїздки він обов’язково навідувався до свого колеги й друга — місцевого провізора Михайла Янкевича.

Михайло Францович Янкевич — дворянин із Подільської губернії. У 1848–1849 роках він придбав у Проскурові кілька земельних ділянок у кварталі №16, на розі тодішньої Олександрівської вулиці (нині — Проскурівська) та провулка, що вів до єврейських кварталів (нині — район центрального продуктового ринку). На цій території Янкевич, маючи відповідний дозвіл, відкрив приватну аптеку — першу і єдину на той час у місті.

Стосунки між Янкевичем і Деревоєдом виходили за межі професійних. На початку 1870-х вони стали родичами — Людвіг Деревоєд одружився з донькою Михайла Янкевича, Юлією. У 1871 році він залишив аптеку в Сатанові на брата Карла й перебрався до Проскурова. Нове життя він почав у будинку сім’ї Янкевичів, де й став управляти аптекою свого тестя.

У 1874 році Михайло Францович, на той час уже літній чоловік, вирішив остаточно відійти від справ. Того ж року Деревоєд офіційно переоформив аптеку на своє ім’я.

Відтоді аптека стала відома як аптека Деревоєда. У 1877 році він оновив устаткування, а вже на початку 1880-х відкрив великий аптечний склад. У 1890 році Деревоєд замовив проєкт триповерхового прибуткового будинку. Після закінчення ремонтних робіт нова будівля стала однією з найвпізнаваніших у місті.

Перший поверх відвели під аптеку, яка стала зразком прогресивної фармацевтичної установи. Тут діяла «кокторія» — окреме приміщення для приготування настоїв і відварів, а також сучасна лабораторія. Аптека мала сухий підвал, льодовик для зберігання препаратів, трав’яну кімнату для сушіння рослин, простору рецептурну залу для клієнтів. 

В інтерʼєрі було червоне дерево, коштовні люстри, зручні меблі. У цій же будівлі проживали аптекарі та учні, а на верхніх поверхах розміщувалися магазини, установи та орендарі. Окреме приміщення займав магазин польського споживчого товариства, а підвальні площі орендував винний льох.

Завдяки інфраструктурі й технологічному оснащенню аптека Деревоєда стала найкращою в місті. У 1911 році в Проскурові вже працювали три приватні аптеки (де виготовляли препарати за рецептом) та шість аптекарських магазинів (де лише продавали готові препарати), але саме аптека Деревоєда залишалась зразковою.

Деревоєд не обмежувався лише фармацією. З 1880 до 1905 років його постійно обирали гласним міської Думи. Він займався управлінням міським господарством, забезпеченням громадського порядку, судочинством та звітністю перед міською громадою.

Завдяки підприємницькому хисту він став одним із найбагатших мешканців Проскурова і власником кількох будинків у центральному кварталі, зокрема з кінотеатром «Оаза» (наразі – монотеатр «Кут») та приміщенням повітового З’їзду мирових суддів (тепер – управління праці та соцзахисту)).

Після смерті Деревоєда у 1906 році, його справу продовжила друга дружина Людвіга Юлія, а згодом — син Стефан, відомий аптекар і громадський діяч.

Після встановлення радянської влади в листопаді 1920 року нерухомість родини Деревоєдів націоналізували. Їхній триповерховий будинок з аптекою перетворили на службове приміщення для партійної номенклатури, а саму аптеку в 1921 році — на «Першу державну аптеку». Згодом її перенесли до будинку №7 на центральній вулиці (вул. Проскурівська 7).

Будівля, де раніше працював повітовий з’їзд мирових суддів, стала адміністративною установою. Сьогодні тут розташоване міське управління соцзахисту (вул. Проскурівського Підпілля 32).

Ще одну будівлю на землі Деревоєда — одноповерхову — збудував міщанин Самуїл Оксман для кінотеатру «Оаза». Після націоналізації він продовжив роботу як «Державне кіно імені Леніна», а згодом — як філармонія й кінотеатр «Мир». Від 1993 року до 2022 року там працював монотеатр «Кут» (вул. Проскурівського Підпілля 34) під керівництвом народного артиста України Володимира Смотрителя. Наразі це мистецький простір «Кут».

Під час нацистської окупації (1941–1944) колишній будинок Деревоєда використовували для військового спецзв’язку між Рівним, Проскуровом і Вінницею. Після звільнення міста радянськими військовими у 1944 році тут облаштували засекречений радянський телеграфний пункт зв’язку з Генштабом.

З 1945 року будівля перейшла у розпорядження цивільного зв’язку. Тут працювали телеграф, МТС (Міська Телефонна Система), переговорний пункт і апаратна зала. У 1971 році до історичного будинку добудували четвертий поверх. 

У 1990-х роках обласне управління зв’язку кілька разів реформували, а у 2000-му воно стало філією ВАТ «Укртелеком». Зі стрімким розвитком телекомунікацій телеграф і переговорні пункти втратили актуальність. У 2016 році зв’язківці остаточно залишили приміщення першого поверху історичної будівлі на Проскурівській, 13.

Уже у 2017 році до колишнього будинку Деревоєда повернулась аптека (Аптечної мережі «Синиця»). Нові власники вирішили не тільки продовжити аптекарську справу, а й вшанувати її історію. У міжзальному просторі відкрили мінімузей із колекцією аптечних артефактів та експозицією про аптеки Хмельницького. Одна з локацій — інтерактивна зона виготовлення ліків, де відвідувачі можуть побачити процес створення мазей, свічок і порошків.

Сьогодні будинок на розі Проскурівської та Проскурівського підпілля залишається символом історичної та професійної спадщини. Це не просто архітектурна прикраса, а нагадування про добу, коли аптека була не лише місцем продажу ліків, а осередком науки та культури.