Субота, 11:00 — ми зустрічаємося з Богданом Шевчуком біля головного входу до парку ім. М. Чекмана.
Хмельничанин Богдан у своїх соцмережах розповідає про безбар’єрність і ділиться власною творчістю. Він любить малювати та колекціонує LEGO. Свою публічність використовує для привернення уваги до проблем доступності міського простору.
Разом із Богданом ми пройшлися центральною частиною Хмельницького, щоб перевірити доступність міста для людини на кріслі колісному.
Про досвід Богдана, міські бар’єри та доступність закладів у центрі Хмельницького — читайте у матеріалі Лінзи.
«Я знімаю про безбар’єрність, щоб люди знали, які умови робити»
Богдану 18 років і він говорить про безбар’єрність та творчість. Хлопець також розповідає про безпеку в інтернеті, мінну безпеку, профорієнтацію та інші важливі теми.
Блогерство для Богдана — це хобі, спосіб самовираження і можливість показати бар’єри, з якими люди з інвалідністю стикаються щодня. У хлопця рідкісне захворювання — м’язова дистрофія Дюшена.
«Я знімаю про безбар’єрність, щоб люди знали, які умови робити», — каже Богдан.
Спершу хлорпець публікував свої творчі роботи, а згодом почав знімати соціальні відео. Тема доступності з’явилася у блозі природно — як частина його повсякденного досвіду.
Богдан часто перевіряє простори на безбар’єрність. Тож Лінза вирішила разом із хлопцем перевірити центр Хмельницького та торгівельний центр «Квартал».
Від парку ім. М. Чекмана до ТЦ «Юності»
З парку ім М. Чекмана прямуємо до вулиці Кам’янецької. Дорогою маємо три пішохідні переходи. Два з них Богдан може подолати самостійно, на одному потребує допомоги — кут з’їзду зависокий.
«З однієї сторони дороги зробили нормальний кут нахилу, а з іншої зависокий. Я не можу тут сам з’їхати», — говорить Богдан.
Місцями тротуар має ями та нерівності. Дорогою говоримо з Богданом про те, яким він бачить доступне місто.
«Доступне місто — це рівні і широкі дороги, всюди пандуси з правильним нахилом або підйомники, немає порогів на пішохідних переходах та у магазинах», — відповідає Богдан.
Біля перехрестя вулиць Кам’янецької та Староміської Богдан оцінює, де зручніше з’їхати з бордюру, щоб самостійно перейти дорогу. Хлопець зазначає, що без сторонньої допомоги пересуватись Хмельницьким складно.
«Приблизно у 30% випадків я можу впоратися самостійно. У решті — потрібна допомога», — каже він.
Одразу після переходу дороги маємо ще одну перешкоду — електросамокати, розкидані посеред тротуару. Вони стоять за метр від пішохідного переходу та перекривають частину проходу.
Людям на кріслі колісному, з протезами, дитячими візками чи тростиною доводиться обходити їх по вузькому проходу. Особливо проблемною ця ділянка є через постійний потік людей — поруч розташований продуктовий ринок і десятки магазинів.
Десять бізнесів у будівлі: скільки з них доступні?
Біля будинку на вулиці Кам’янецькій, 3 вирішуємо перевірити, скільки із десяти бізнесів у будівлі доступні для людини на кріслі колісному.
Магазин одягу «ANDI» та банкомат «ПриватБанк» мають сходи, пандусів або підйомників немає. Для людини на кріслі колісному ці місця залишаються недоступними.
На розі будинку розташована аптека «ANC». Біля входу є кнопка виклику персоналу та підйомник. Богдан натискає кнопку — і ми чекаємо. Чекаємо хвилину, дві, три.
«Підйомник не працює, скоріше за все. Кнопка виклика працює, але до мене так ніхто і не вийшов», — говорить Богдан.
Після трьох хвилин очікування ми піднімаємось до аптеки, щоб запитати чи вийде хтось до людини на кріслі колісному. Працівниці пояснюють, що підйомник не працює. Попри це вони не звернули уваги на виклик та не вийшли, аби допомогти Богдану.
«Підйомник на аптеці за адресою вул. Кам’янецька, 3 дійсно перебуває в несправному стані з березня 2026 року. Складність в тому, що даний підйомник не підлягає ремонту на місці, тому було прийнято рішення про виготовлення нового. Новий підйомник готовий, буде встановлений після реконструкції сходів і самої площадки підйомника. Роботи планується завершити до кінця червня 2026», — повідомила пресслужба аптеки на запит Лінзи.
Також у мережі зазначили, що персонал має виходити до клієнтів після сигналу кнопки виклику, однак інколи це може займати певний час через обслуговування інших відвідувачів.
Станом на травень 2026, попри наявність підйомника і кнопки виклику, аптека залишається недоступною для людей на кріслі колісному без сторонньої допомоги або тривалого очікування.
Далі прямуємо до пекарні «Грузинська випічка». Богдан стоїть у черзі і робить замовлення.
«Добрий день, дайте сосиску в тісті, будь ласка», — говорить Богдан.
Розрахуватися самостійно він не може — каса розташована надто високо. Втім, працівниця виходить на вулицю з терміналом, щоб провести оплату.
Далі ще п’ять магазинів і кафе. Усі вони мають сходи та вузькі входи без пандусів чи підйомників. Разом з Богданом ми не змогли зайти в жодний.
«Ми пройшли десять бізнесів. Лише в одному з десяти закладів я зміг придбати товар, незважаючи на високу касу. Аптека виявилася недоступною. Біля неї є підйомник, але він не працює», — підсумовує Богдан.
Перевіряємо ТЦ «Квартал»
Після прогулянки біля Кам’янецької, 3 вирішуємо зайти до торговельного центру «Квартал». Дорогою знову маємо бар’єр: на пішохідному переході через вулицю Вайсера кут з’їзду зависокий.
«Я тут сам не з’їду. Це небезпечно», — каже Богдан.
Самостійно подолати перехід складно, Богдану допомагає мама. Натомість на вході у «Квартал» перешкод немає.
«Двері широкі, коридори просторі і немає порогів в магазинах. Доступно», — каже Богдан.
У торговельному центрі працюють кілька ліфтів. Один із них — ширший і зручніший для маломобільних людей.
Заходимо до супермаркету «Таврія». Усередині просторо, проходи достатньої ширини, рухатися між рядами можна без перешкод.
Піднімаємося на другий поверх і заходимо до у магазин Sinsay. Тут частина проходів достатньо широка, однак не всюди Богдан може пройти безперешкодно. Водночас є окрема простора примірочна для людей з інвалідністю. Богдан обирає футболку та іде приміряти. Каса зависока, але продавчиня виходить до хлопця, щоб допомогти провести оплату.
Після цього йдемо перевіряти туалет. Але потрапити до нього Богдан не може — прохід занадто вузький.
«Неможливо проїхати тут. Місця замало», — каже Богдан.
Остання зупинка — магазин «Чудо Острів». Богдан хоче подивитися, чи з’явилися новинки для його колекції LEGO. Тут зручний вхід, широкі проходи й невисока каса.
«Ідеально. Тут все зручно. Я зміг повністю самостійно зробити покупку», — говорить хлопець.
«Було б добре, щоб люди зверталися одразу до мене»
Наприкінці прогулянки Богдана каже, що прогулянка була корисною: вдалося не лише перевірити доступність, а й показати, де місто вже зручне, а де потребує змін.
«Мені сподобалась прогулянка. Я розказав про мінуси і плюси міста та торгівельного центру. Трохи скупився. Загалом від “Кварталу” враження супер. Єдине — туалет, в який неможливо проїхати. А ще було б добре, щоб люди зверталися одразу до мене, а не до мого супроводу», — каже Богдан.
Цей маршрут показав: доступність — це не лише пандус біля входу чи кнопка виклику персоналу. Це можливість самостійно перейти дорогу, зайти до аптеки, купити товар, скористатися туалетом і спілкуватися на рівних.
«Хочу, щоб люди поважали людей з інвалідністю, робили Україну доступною для всіх, щоб усі були рівними», — каже Богдан.
Цей матеріал підготовлений за підтримки European Endowment for Democracy (EED). Її зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація та погляди, викладені в цій публікації, є предметом виключної відповідальності автора(ів).
Де розташовується «старе місто» Хмельницького?
У 2026 році центр Хмельницького асоціюється з пішохідною частиною вулиці Проскурівської. Проте до ХІХ століття центр Плоскирова, сучасного Хмельницького, розташовувався в іншому місці.
Сьогодні розповідємо де розташовується «Старе місто» в Хмельницькому.💙
