У залі лунають оплески. На сцену для фінального уклону виходять актори вистави «НаСкрізь». Це спектакль, створений з уривків творів світової та української драматургії, де комедія, трагедія й абсурд змінюють одне одного.
Саме цією виставою у Хмельницькому відкрили перший в Україні ветеранський театральний фестиваль — подію, створену об’єднати ветеранські театральні ініціативи з різних регіонів країни.
Упродовж трьох днів на сцені Хмельницького академічного музично-драматичного театру імені Михайла Старицького свої вистави показали ветеранські театри та творчі проєкти з Хмельницького, Києва, Вінниці, Рівного, Луцька та Чернігова.
Про атмосферу фестивалю, виставу та реакцію глядачів — у репортажі Лінзи.
Від акторотерапії до ветеранського фестивалю
За пів години до початку вистави у фоє театру дедалі людніше. Біля тематичного банеру фотографуються родини військових, ветерани вітаються зі знайомими, між людьми бігають діти. Хтось розглядає афіші фестивалю, хтось займає місце в черзі до гардероба. Дехто прийшов на «НАСскрізь» уже не вперше.
Серед гостей помічаю директора театру ім. М. Старицького Андрія Ковальчука. Саме його команда стала ініціатором фестивалю.
«Це одна з перших ветеранських вистав, створених в Україні. Ми вже показували її в Польщі — у Варшаві, Вроцлаві, Кракові. На міжнародному фестивалі в Кракові вона отримала приз глядацьких симпатій. Для нас це було дуже важливо, адже постановка відгукнулася не лише українцям, а й іноземним глядачам», — розповідає Ковальчук.
За його словами, спочатку проєкт планували реалізувати як акторотерапію для ветеранів.
«Перед тим як вийти на сцену, учасники [ветерани — ред.] пройшли цикл занять із хореографії, вокалу, сценічної мови та акторської майстерності. Ми хотіли показати, що мистецтво може підтримувати й допомагати проходити складні життєві етапи», — каже директор театру.
Головна цінність фестивалю, що його учасниками є ветерани, розповіла директорка департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької ОВА Інна Федорова
«Це не лише мистецька подія. Це можливість для ветеранів бути частиною творчого процесу, виходити на сцену, говорити зі своїм глядачем і знаходити нові способи взаємодії із суспільством», — каже жінка.
За кілька хвилин до початку глядачі займають свої місця. У залі поступово стихають розмови. Лунають фанфари, після яких присутні вшановують загиблих хвилиною мовчання. Далі слово беруть організатори.
«Мистецтво ветеранів — це про наш діалог. Це про те, що ми для них тут, за те, що вони для нас там», — каже авторка вистави Марина Бортник-Гулевата.
Вистава про людей
На сцені — кілька білих кубів, світла стіна та актори в однакових сірих комбінезонах.
Серед учасників вистави — прикордонниця та практична психологиня Ірина Жилкіна, ветерани Світлана Захарова, Павло Молчанюк, Вадим Бойко, Денис Глядченко, Андрій Малацківський та інші.
В основі постановки «НаСкрізь» — уривки з творів української та світової драматургії: від шекспірівського «Сну літньої ночі» та «Фауста» Йоганна Вольфганга фон Гете до сучасних п’єс «Королева краси», «Після Магрітта» та історичної драми «Оборона Буші». Комедія змінюється трагедією, лірика — абсурдом, а класичні тексти переплітаються із сучасною драматургією.
У залі лунає сміх, а вже за мить настає майже повна тиша — так глядачі реагують на гру акторів. Поряд зі мною дві жінки пошепки обговорюють побачене, хтось записує окремі моменти на телефон, а деякі репліки збирають оплески ще до завершення сцени.
Виставу доповнюють абсурдистські жарти, локальні відсилки та впізнавані для хмельничан репліки.
Кінець першого дня фестивалю
Наприкінці вистави актори починають співати «Червону руту». Глядачі підхоплюють знайомі слова, а оплески звучать у такт музиці.
Зі сцени чутно:
«А може, щастя не в тиші, а в стійкості.
Не в безтурботності, а в праві називати себе собою.
Я українка.
Я українець.
Ми українці.
А ви?»
Перший день ветеранського театрального фестивалю в Україні завершився. Глядачі поволі залишають залу, а у фоє ще довго не стихають розмови та сміх глядачів.
Цей матеріал підготовлений за підтримки European Endowment for Democracy (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація та погляди, викладені в цій публікації, є предметом виключної відповідальності автора(ів).
Де розташовується «старе місто» Хмельницького?
У 2026 році центр Хмельницького асоціюється з пішохідною частиною вулиці Проскурівської. Проте до ХІХ століття центр Плоскирова, сучасного Хмельницького, розташовувався в іншому місці.
Сьогодні розповідємо де розташовується «Старе місто» в Хмельницькому.💙
