Готелі Проскурова. Де зупинялися гості міста на початку ХХ століття?

На початку ХХ століття Проскурів був центром однойменного повіту Подільської губернії. Через місто пролягала дорога до Кам’янця-Подільського та залізниця, яка з’єднувала Австро-Угорщину з Російською імперією.

Кордон між двома державами пролягав неподалік Проскурова — річкою Збруч. Завдяки вигідному розташуванню місто стало важливим транзитним пунктом, через який проходили мандрівники. 

Так, у 1910 році в місті з населенням близько 36 тисяч мешканців працювали 19 готелів і заїжджих дворів. Де могли зупинитися гості міста понад сто років тому  — читайте в матеріалі Лінзи.

У 1910–1912 роках купець Сімха (Нафтула) Вассерман збудував на вулиці Олександрівській (з 1991 року — Проскурівська) будівлю в стилі модерн, де розмістився готель «Континенталь».

Будівлю прикрасили балконами з кованими ґратами та декоративними вставками на стінах із кольорового скла-смальти.

Готель мав три люксові апартаменти, п’ять номерів першого класу та електричне освітлення. Крім того, він вирізнявся серед інших готелів наявністю гарячого водопостачання, хоча централізованого водогону в Проскурові тоді ще не було.

Щоб забезпечити постачання гарячої води, Сімха (Нафтула) Вассерман домовився з власником розташованого поблизу чавуноливарного та механічного заводу Бейрішем Ашкіназі. Воду подавали наземним трубопроводом і нагрівали в ливарному цеху підприємства.

У 1897 році на розі вулиць Олександрівської та Комерційної (з 1991 року — Грушевського) побудували будинок, у якому відкрили готель «Петербурзький». Його власницею була купчиня Шейва Давидівна Сколецька.

У 1901 році в готелі кілька днів мешкав український скрипаль і композитор Тадей Ганицький. Восени 1905 року в готелі зупинився український художник і педагог В’ячеслав Розвадовський — організатор перших народних пересувних виставок.

Того ж року навпроти готелю в одному з приміщень міського саду (з 1991 — сквер імені Тараса Шевченка) відкрили таку ж виставку. На ній представили роботи різноманітних художників, серед яких були В’ячеслав Розвадовський, Ілля Рєпін і Архип Куїнджі.

У 1914 році столицю Російської імперії — Санкт-Петербург перейменували на Петроград через початок Першої світової війни та посилення антинімецьких настроїв. Тоді ж готель перейменували на «Петроградський».

Поряд із готелем «Петербурзький» на вулиці Олександрівській працювали ще два готелі — «Палась» і «Савой».

Готель «Палас» функціонував на другому і третьому поверсі будинку, який на початку ХХ століття звів торговець галантереєю (товарами особистого вжитку) Фроїм Жидовецький. На першому поверсі він розмістив свою мануфактуру та галантерейну крамницю.

Рекламне оголошення 1913 року повідомляло, що готель «Палас» мав електричне освітлення, телефон, ванні кімнати і конюшні.

Готель «Савой» розташовувався у двоповерховій будівлі початку ХХ століття. У 1960-х роках її передали медичному училищу, а згодом перебудували.

На початку вулиці Олександрівської працювали ще два готелі — «Сільва» і «Бель-В’ю».

Готель «Сільва» функціонував на початку вулиці, у будинку кінця ХІХ століття й займав другий поверх з мансардою.

Трохи далі по вулиці розташовувався двоповерховий будинок, де із середини ХІХ століття працювали мебльовані кімнати (готельні номери). У 1898 році праворуч готелю свій будинок звів дантист Лев Хаселев.

На початку ХХ століття новим власником став Вольф Гітерман, який назвав готель на французький манер — «Бель-В’ю».

У 1970-х роках будівлю готелю знесли, а на її місці звели універсам «Південний Буг». У 2026 році тут розташовується «Променад Олександрівський».

На розі вулиць Аптекарської (нині — Проскурівського Підпілля) та Олександрівської розташовується двоповерховий будинок у стилі модерн. На першому поверсі працював ресторан, а на другому облаштували готельні номери.

Гості міста могли переночувати, а вранці поснідати в ресторані, який славився холодними закусками, фірмовою заливною рибою, широким вибором вин і делікатесів.

Втім, готельні номери використовували не лише для проживання. У жовтні 1914 року, після початку Першої світової війни, повітовий справник (поліцейська посада в повіті Російської імперії) повідомляв, що готельні номери над рестораном «Слон» використовують для проведення зустрічей із повіями.

Він вимагав закрити їх відповідно до вимог воєнного часу. Однак цього не сталося, і готельні номери продовжували працювати до 1921 року.

Окрім вищезгаданих готелів, у Проскурові функціонували готелі «Англія», «Берлін», «Імперіал», «Пасаж» та «Венеція». Більшість із них надавала мінімальний набір послуг і не могла конкурувати з найбільшими готелями міста.

Ще одним варіантом для подорожей були заїжджі двори — будівлі або садиби, де можна було переночувати, залишити коней і вози. Згідно з довідковою та адресною книгою 1913 року в Проскурові діяло близько десяти заїжджих дворів.

Більшість готелів, які функціонували на початку ХХ століття у Проскурові, припинили діяльність під час українських визвольних змагань 1917–1921 років або після окупації міста більшовиками 18 листопада 1920 року.

Одним із небагатьох готелів, що продовжив роботу, стали номери над рестораном «Слон». Спершу в цих приміщеннях відкрили класи польської школи імені Тадеуша Костюшка.

Згодом готельні номери повернули, а заклад назвали — «Готель № 1 міськкомунгоспу». У вересні 1938 року тут під час зйомок окремих епізодів фільму «Щорс» проживав кінорежисер Олександр Довженко.

Ця публікація підготовлена за підтримки European Endowment for Democracy (EED). Її зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація та погляди, викладені в цій публікації, є предметом виключної відповідальності автора(ів).

Завалля — район Проскурова. Знали про такий?

У центрі Хмельницького, за адресою вулиця Володимирська, 113, розташовується Собор Покрови Пресвятої Богородиці. У ХІХ столітті на місці собору була невеличка церква, а район, в якому вона розташовувалася, був околицею Проскурова і мав свою назву.

Продовжити читання