Сьогодні прогулюючись містом та проходячи повз перехрестя вулиць Проскурівської та Свободи вам неодмінно впаде в око будівля радянської епохи. Вона контрастує з сусідніми спорудами кінця ХІХ та початку ХХ століття, але її прикрашає вивіска — «ЦУМ Хмельницький».
Центральний універсальний магазин (ЦУМ) – це головний універсальний магазин (універмаг) міста, де є різноманітні продовольчі та непродовольчі товари. Універмаги з’явились на території України під час радянської окупації.
Що ховали будинки, які розташовувались на території теперішнього ЦУМу, які знахідки були під час його будівництва, та що намагалась приховати радянська влада — читайте у матеріалі Лінзи.
Будівлі НКВС. Радянські репресії в Проскурові
На території, яку зараз займає ЦУМ раніше розташовувалось кілька одноповерхових господарських будівель та два будинки — одноповерховий та двоповерховий. Невідомо хто і коли їх збудував, але проіснували вони до другої половини 1960-х років ХХ століття.
У кінці ХІХ століття в одному з будинків розташовувалось приміщення офіцерських зборів. У 1920 році радянські війська окупували Проскурів. У 1930-х — 1940-х роках на місці теперішнього ЦУМу розташовувались господарські будівлі НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР): стайня, гаражі, склади і невеличка одноповерхова споруда, де перебували черговий, телефоніст, охорона, кілька камер попереднього ув’язнення.
«Саме в цій будівлі, було розташування органів Державного політичного управління (ДПУ до 1934), потім НКВС, з 1946 року — МДБ (Міністерства державної безпеки)», — розповів краєзнавець Сергій Єсюнін сайту «Ye.ua» про двохповерховий будинок на місці ЦУМу.
У 1937-1938 роках ці будинки опиняються в епіцентрі радянських репресій в Проскурові. Поруч в будинку Маранца (нині — Хмельницький Академічний Обласний Театр Ляльок) розташовувалось окружне відділення НКВС. Далі по вулиці 25-го жовтня (нині — Проскурівська) було слідче відділення НКВС з внутрішнею в’язницею (нині — прокуратура Хмельницького). Між окружним та слідчим відділеннями НКВС — будинок Берлянда.
Кандидат історичних наук Сергій Єсюнін та дослідник історії міста Володимир Чернух вважають, що у будинку Берлянда також розміщувались відділи НКВС. Під час репресій використовувались підвали будинку. Пізніше там був архів НКВС, а у підвалах сполучених з підземними ходами ховали тіла вбитих, які пізніше замуровували.
Під час німецької окупації Проскурова в 1941-1944 роках у цих будівлях дислокувалось гестапо (таємна державна поліція Третього Райху).
Міський військовий комісаріат та дитяча обласна бібліотека
У 1950-х та 1960-х роках змінюється профіль використання будинків на місці теперішнього ЦУМу.
«Згадую з чиїхось слів, що тут у 1960-ті роки був міський військкомат», — розповів краєзнавець Ігор Западенко у коментарі Лінзи про одноповерховий будинок на місці ЦУМу.
У 1944 році до Проскурова переїжджає обласна бібліотека для дітей та юнацтва. До початку 1950-х років вона розміщувалась в п’яти різних місцях. У 1951 році вирішилося питання про приміщення для бібліотеки.
На місці напіврозваленого будинку в центрі міста звели двоповерхову добудову, куди вже наступного року переселилась бібліотека. На першому поверсі розмістились абонементи, читальна зала, книгосховище, на другому – адміністрація, методичний кабінет, відділ обробки літератури.
«Двоповерховий будинок на другій світлині — там була міська дитяча бібліотека, принаймні на першому поверсі», — розповідає краєзнавець Ігор Западенко.
На початку 1970-х років Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Андрія Жданова (з 1989 року імені Тараса Шевченка) переїхала в нове приміщення. Ним став нульовий поверх першого дев’ятиповерхового будинку Хмельницького.
Знахідки під час будівництва універмагу
У вересні 1966 року в Хмельницькому на розі вулиць 25-го жовтня та Дзержинського (нині Проскурівської та Свободи) розпочали будівництво нового Центрального універсального магазину.
Попередньо знесли частину будівель та бульдозерами розчистили частину території по лівий бік Палацу піонерів імені Василя Котика (нині — Хмельницький Академічний Обласний Театр Ляльок).
Під час роботи екскаватора будівельники наткнулися на останки людей, які лежали в перемішку з залишками цегляної кладки. Керівник будівництва одразу повідомив про знахідку, а на місце прибули представники міської влади, правоохоронних органів та КДБ (Комітет Державної Безпеки).
Інформація про знахідку одразу поширилась містом, так до місця будівництва потягнулись люди. Окрім звичайних перехожих, туди прийшли родичі жертв радянських репресій 30-х років ХХ століття. Влада намагалась приховати масштаби поховань. Наступного дня місце огородили дерев’яним парканом.
Ескаваторник, який знайшов рештки людей відмовився далі працювати. Тому замість нього знайшли ескаваторника з Кам’янця – Подільського. Йому дозволили під час навантаження вживати спиртне.
Впродовж п’яти-шести ночей за твердженнями свідків переховали близько 1.5 – 3 тисяч розстріляних. Частину рештків разом з будівельним сміттям та землею поховали на околиці старого кладовища, неподалік нинішнього комунального автопідприємства на вулиці Юрія Руфа. Коли кісток в землі стало менше, землю вивозили на будівництво дамби.
Після цих подій міськвиконком створив комісію для розслідування справи. У її висновку йдеться про останки 68 людей, які нібито були розстріляні гестапівцями, а також загинули під час повоєнного авіаційного нальоту.
Будівництво Центрального універмагу завершили у квітні 1973 року. Серед мешканців міста він отримав назву — новий універмаг. До того центральний універмаг розташовувався в будівлі теперішнього «Дитячого світу».
Подальша історія
Навесні 1973 року, під час будівництва котельні за ЦУМом, ківш екскаватора витягнув із землі кістки. За одну ніч на декількох самоскидах вивезли ґрунт з людськими останками в завчасно підготовлену яму на Заріччі.
Ці останки знайшли в 1990 році, під час будівельних робіт на перетині вулиці Рибалка (нині Степана Бандери) та проспекту Миру. Будівельники роздивились знахідку. Це були черепи, а на них характерні отвори від куль. Про знахідку повідомили керівництву. На місце приїхала міська влада, працівники комунальної служби та інші посадові особи. Землю ретельно перебрали й витягли близько двох десятків скелетів, які обережно склали в ряд.
У 1991 році, сесія міської ради народних депутатів прийняла рішення про перепоховання знайдених останків на військовому кладовищі з пам’ятним знаком «Жертвам репресій».
У 1996-1997 років на іншому розі вулиць Проскурівської та Свободи, на місці підірваного в 1941 році будинку Берлянда, встановили скульптуру жертвам комуністичного режиму «Ангел Скорботи». Її автори — народні художники України Микола Мазур та Богдан Мазур.
