Дерев’яні храми Хмельниччини. Яка їхня історія та цінність?

На Хмельниччині збереглось близько сотні дерев’яних церков. Багато церков втрачені, але кожна збережена пам’ятка є унікальним зразком дерев’яної церковної архітектури. 

Історію та цінність п’яти збережених дерев’яних храмів Хмельниччини — читайте у матеріалі Лінзи. 

Михайлівська церква у селищі Зіньків збудована у 1769 році. Під час будівництва використовували місцеву деревину.

Церква є тридільною та складається з центрального восьмигранного зрубу, гранованого п’ятистінного вівтаря (східна частина тридільної церкви) та п’ятистінного бабинця (західна частина тридільної церкви)

Завершують будову три шоломоподібні бані із типовими для барокової манери заломами. Їх вінчають декоративні ліхтарики із маківками. Максимальна висота церкви,  — майже двадцяти метрів. Нині бані криті ґонтом (покрівля у вигляді тонких дощечок).

Уздовж всього західного об’єму будівлі влаштовані хори. Скоби в основі підбанника прикрашено тендітною різьбою. В XIX столітті до бабинця прибудували невеликий закритий ґанок із двоскатним дахом, а бані було вкрито бляхою

У другій половині 2000-х років храм реставрували. Його повністю розібрали до фундаменту, пронумерувавши кожну деревину, а потім зібрали знову. А бляху, з бані замінили на ґонт. Старовинний іконостас не зберігся, однак сучасний виконали також із дерева із дотриманням усіх традицій.

У 1882 році у селі Голенищеве побудували дерев’яний однокупольний храм у вигляді хреста на кошти прихожан і освятили на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Він замінив попередній дерев’яний трикупольний храм на цьому ж місці. Його розібрали через зношеність будівлі.

У 1930-х роках храм закрили згідно постанови місцевої влади. Приміщення храму використовували, як комора для колгоспного зерна. 

У 1941 році Голенищеве окупували німецькі війська. Тоді ж мешканці села відремонтували та освятили храм. Відтоді в храмі систематично відбуваються Богослужіння і в селі відроджується духовне життя. 

В кінці 1950-х років місцева влада знову закриває храм та перетворює його на склад. У 1989 році прихожани села Голенищеве знов відроджують та реставрують свій храм. 

У 1754 році в селі Шмирки збудували церкву на честь Святого Архистратига Михаїла. Це шестиграннабашта з непокритого дерева природного кольору. До 1794 року була уніатською (греко-католицькою). Із входженням села до складу Старокостянтинівського повіту Волинської губернії церква стала православною.

У 1853 році храм поставили на кам’яний фундамент. На захід від церкви раніше розташовувалася двоповерхова дзвіниця з шістьма дзвонами. У радянський період дзвіницю демонтували.

До відновлення богослужінь після відновлення незалежності України в 1991 році, приміщення Михайлівського храму використовувалося, як зерносховище. Також тривалий час тут розміщувався будинок культури. На місці вівтаря висів герб Радянського Союзу та гасло «Пролетарі усіх країн, єднайтеся». 

Сьогодні церква є однією з найстаріших дерев’яних храмів, що збереглися в Хмельницькій області.

У 1763 році теслярі з кривинської громади побудували деревяну церкву в селі Старий Кривин. Будівництво профінансував польський князь Станіслав Яблоновський, каштелян Краківський. Вона стояла на місці колишнього греко – католицького храму, який згорів через необережність паламаря на другий день Великодня в 1762 році.

Церква без жодного гвіздка, з дерев’яною дзвіницею, тризрубна, триглава з галереєю по всьому периметру. Навколо головного корпусу добудували  «опасання» — крита галерея, котра була місцем народних зборів.

Храм зведений у стилі українського барокко і є зразком волинської школи народної архітектури. Церква нагадує корабель.

Всередині храму зберігся іконостас із намісними іконами, роботи народних художників та Царські врата XVIII ст. із різьбленими зображеннями євангелістів.

Згідно з легендами, церкву двічі розбирали.. Одного разу, щоб уникнути окатоличення, другого — знищення ворогами.

Впродовж існування церкви в ній не припинялися служби. Храм постійно підтримували в належному стані жителі села та духовенство, Дотепер церква зеберегла свої першочергові форми. 

У 1733 році в селі Западинці збудували дерев’яну трикупольну церкву на кошти прихожан та освятили на честь Архістратига Михаїла. Під час ремонту в 1854 році під церкву підвели кам’яний фундамент та збудували дзвіницю і ризницю. 

Чотириярусний іконостас походить з 1883-1885 років, до наших днів збереглися різьблені деталі з XVIII століття. У 1885 р. до церкви добудували два приділи.

У 1935 році церкву закрили, пізніше перетворили на зерносховище. Однак, під час Другої Світової війни, у 1941 році місцеві мешканці відкрили храм і знову освятили.

У розпал хрущовської антиклерикальної боротьби відбулася друга спроба закрити церкву, але вона була нетривалою. Майже весь повоєнний час святиня діяла та була  єдиною на всю околицю. 

Навпроти головного входу до церкви є дерев’яна дзвіниця. Навколо храму колись росли старезні липи —  лишилася одна.