У Хмельницькому досі часто можна почути форму «Хмельницьк». Її вживають у розмовах, пишуть у соцмережах, використовують у дописах, на афішах і в назвах подій. Проте єдина правильна назва міста — Хмельницький.
Чому місто інколи називають «Хмельницьк», звідки взялася така форма, що про це каже філологиня та чому важливо вживати правильну назву — читайте в матеріалі Лінзи.
Історія назви
До 1954 року місто називалося Проскурів. У середині ХХ століття його перейменували на честь гетьмана Богдана Хмельницького з нагоди 300-річчя Переяславської ради(збори 1654 року, під час яких козацька старшина на чолі з Богданом Хмельницьким ухвалила союз із Московським царством).
16 січня 1954 року Президія Верховної Ради УРСР видала указ «Про перейменування міста Проскурова на місто Хмельницький».
Сучасна назва пов’язана з прізвищем історичної постаті. Скорочуючи її до «Хмельницьк», ми відкидаємо частину сенсу, закладеного в назві.
Не «Хмельницьк», а Хмельницький
Форма «Хмельницький» — офіційна, нормативна і правильна назва міста. Саме її коректно вживати в медіа, бізнес-комунікації, назвах закладів і проєктів, офіційних текстах та у повсякденному мовленні.
| Правильно 🟢 | Неправильно🔴 |
| Хмельницький | Хмельницьк |
| у Хмельницькому | у Хмельницьку |
| до Хмельницького | до Хмельницька |
| Хмельницьким | Хмельницьком |
Чому з’являється форма «Хмельницьк»?
Ми запитали у філологині Олени Кадочнікової, кандидатки філологічних наук, доцентки кафедри української мови НаУКМА (Національний університет «Києво-Могилянська академія»).
За її словами, однією з причин є мовна аналогія. В українській мові є багато назв міст, які закінчуються на -ськ: Слов’янськ, Вовчанськ, Білогірськ, Таврійськ тощо. Це поширена модель, тому люди часто інтуїтивно «підлаштовують» під неї й інші топоніми.
Топоніми — це власні назви географічних об’єктів: міст, сіл, регіонів, річок, гір, озер, вулиць та інших місцевостей. Наприклад, Хмельницький, Дністер, Бакота.
«Повна прикметникова форма на -ський / -цький — як у “Хмельницький” чи “Кропивницький” — трапляється рідше. Через це в розмові багато хто “вирівнює” назву під звичний шаблон і каже просто “Хмельницьк”», — пояснює Олена Кадочнікова.
Філологиня наголошує: якщо назва міста походить від прізвища, офіційна форма зберігається повністю.
«Коли назва походить від прізвища (як у випадку з Богданом Хмельницьким), офіційна форма залишається Хмельницький», — додає Олена Кадочнікова.
Чому скорочення закріплюються в мовленні?
Ще одна причина, чому люди скорочують назви, — прагнення спростити вимову.
«Один із основних чинників, що впливає на зміни в мові, — прагнення мовця зекономити зусилля. Що довше й складніше слово, то вища ймовірність, що ми намагатимемося його “полегшити”. Хоча у назві “Хмельницький” всього три склади, вони досить громіздкі через поєднання кількох приголосних із голосними. Скорочуючи форму, ми спрощуємо вимову», — каже філологиня.
Схожі процеси є і з іншими назвами міст. Наприклад, у побуті можна почути Кроп або Кро замість Кропивницький, Франик замість Івано-Франківськ.
Мовні скорочення можуть виникати природно, однак коли йдеться про місто та його історію, важливо свідомо підтримувати правильну форму.
Чому це важливо?
Назва міста — частина його ідентичності та публічного образу. Коли в обігу закріплюється неточна форма, її починають відтворювати в соцмережах, на афішах, у назвах локальних проєктів та медіа. Попри вживання форми «Хмельницьк», нормативною та офіційною назвою міста є «Хмельницький».
Цей матеріал підготовлений за підтримки European Endowment for Democracy (EED). Її зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація та погляди, викладені в цій публікації, є предметом виключної відповідальності автора(ів).
