Мазури — це етнографічна група поляків, які походять з історичного регіону Мазовія (теперішня центральна Польща). У 17-18 століттях частина мазурів переселилася на територію сучасної Хмельниччини.
Як переселенці з Мазовії у Польщі опинилися на території Хмельниччини та як вони бережуть свою культуру дотепер — читайте в матеріалі.
Хто такі мазури?
Мазурами називали людей, які мігрували з Мазовії та Куяв, що на території сучасної Польщі, у 17-18 століттях. Наприкінці 16 ст. Мазовія була найбільш густо заселеною територією, а також великі навантаження на підданих та фільварків спровокувало міграцію у пошуках нових ділянок для землеробства.
На теренах Поділля, знищеного через набіги татар, було легше знайти вільні землі, тому переселенців і приваблювали ці території.
У Плоскирівському старостві міститься інформація про мазурів у 1887 році «Географічний словник королівства Польського та інших держав слов’янських»:
«… Мазури повністю відособлюються від інших верств місцевого населення, тісно пов’язані між собою. Зберігли вони первісні звичаї, костюми, і навіть діалект мови… До староства належали села: Гречани, Шаровечка, Мацьківці, Запіччя, Олешин, Іванківці та Лезнево…»
Мазурська говірка
Польську мову в мазурських родинах називали «мазурською говіркою». Вона є прикладом самостійного розвитку говірки поза кордонами рідномовного середовища. З історично-мовної думки локальна мазурська мова є унікальною.
Релігія мазурів
Уявити життя мазура на Поділлі без костелу неможливо, бо він був основою їх світосприйняття та зв’язком з батьківщиною. За даними 1884 року, парафія костелу Святої Анни налічувала 8684 вірян, здебільшого мазурів. На початок 20 століття стара будівля костелу стала затісною для стількох людей.
В 1916 році освятили новий храм на честь Святої Анни, що побудували на місці старого. На той час налічували 12687 парафіян. Служби проводилися латиною, а проповідь говорилася польською мовою.
Мазурські традиції
Мазурські традиції нерозривно пов’язані з католицькою вірою. Цикл зимових свят відкривався Різдвом. Ввечері 24 грудня на Вігілію, коли на небі з’являлася перша зірка. Тоді вся родина збиралася навколо столу з пісними стравами.
Розпочинали вечерю з молитви, після цього всі ділилися оплатком і складали побажання на наступний рік. По вечері родина йшла до костелу на святкову Службу – Пастерку.
Цікаво відзначали свято Трьох Королів, яке випадає на 6 січня. Заздалегідь готували костюми, розподіляли ролі, вчили слова. До групи ряжених входили: король Геральд, ангел, єврей, турок, рицарі, чорт і смерть з косою. Група ходила по домах і давали виставу.
Dom Ludowy
Матеріальною спадщиною Мазурів є історична будівля «Dom Ludowy», в перекладі Дім Народний.
«Моя мама розповідала що на місці, де зараз стоїть Дім Людовий, була корчма. Там пили і гуляли. Коли вже прийшла радянська влада, то ціле село збиралося. Збирали гроші і ходили люди будувати той будинок…”
Лоза Теофілія Альбінівна 1926 р.н.
Будинок «Dom Ludowy» є представником «цегляної архітектури», такі будівлі виконувалися без оштукатурення, часто з точки зору економії, а цегляна кладка в цьому випадку виконувала функцію декору.
Наразі, нащадки Мазурів та представники Польської громади міста, ініціювали проєкт ревіталізації історичної будівлі, щоб поєднати історію з сучасністю.
Редактор: Андрій Кісь
Вокзал станції Гречани. Як виглядала будівля?
У 1913 році в селі Гречани товариство Подільської залізниці збудували паровозне депо, залізничні майстерні та станцію. У 1914 році станція Гречани стає залізничним вузлом. Вокзал станції Гречани в 70-х роках ХХ століття. Viktor Karvan Залізнична станція Гречани в 1943 році. Andrii Pokh Вокзал станції Гречани у 1942 році. Viktor Karvan Нині локомотивне депо та станція…
Мікрорайон Гречани. Як село мазурів стало західною околицею Хмельницького?
Зараз Гречани — це залізничний вузол та західна околиця Хмельницького. Тут приватна забудова межує з багатоповерхівками. Однак, поруч поля, сквери, парк та мальовнича природа на березі Південного Бугу.
Сповіщення: Мікрорайон Заріччя. Що ховає історія цього району?