Історія та особливості подільської вишивки

Щороку у третій четвер травня в Україні відзначають День вишиванки. Це можливість згадати українські традиції та розказати про них світові. У різних куточках країни є свій стиль, особливості, найпоширеніші кольори та орнаменти. На Хмельниччині є подільська вишивка, яка формувалася під впливом історії, культури та побуту людей. 

У чому особливість подільської вишивки, та що ж її відрізняє від інших регіонів — читайте в матеріалі Лінзи.  

Етнограф Андрій Крищук пояснює, що подільська вишивка відрізняється від інших регіонів своєю монохромністю. Тобто, використанням одного домінуючого кольору. На Поділлі перевагу надавали темним кольорам: чорному, синьому, коричневому. У деяких селах, все ж були традиції вишивати лише кольоровими нитками. 

На Хмельниччині  були поширені геометричні орнаменти. Це — візерунок, який складається із ромбів, квадратів, трикутників, хрестів та різних ліній. Квіткові орнаменти є більш пізніми та використовувалися рідше. 

 «Якщо це навіть хрестикові квітки, то це чорно-червоні, а не червоно-чорні», — говорить етнограф Андрій Крищук.

Хмельницька область складається з двох етнорегіонів — Поділля і Волинь. Від Красилівського регіону вниз до Дністра — Поділля. Від Красилівщини вверх, тобто Шепетівка, Славута, Ізяслав  — Волинь.

 «Ці два етнорегіони відрізняються кардинально. Тому що, Волинь — це більше про червоне, там більше тканих орнаментів, більше білим по білому. Поділля — це низь, хрестик, кучеряві шви, це зашите чорним», — пояснює етнограф.

Вишивка на чоловічих та жіночих сорочках ніяк не відрізнялася. Орнамент був однаковий. 

Найсвятковіша сорочка була одна — та, яка колись була весільною. До весілля готували найкращі речі — найпишніше вишиту сорочку. Після того, жінки та чоловіки одягали її на церковні свята та важливі події. 

Окремої сорочки на кожне свято не було, відповідно комплекс прикрас був сталий. Наприклад коралі, прикраси з дутого скла або бісерні прикраси. 

«У нас дуже любили бісерні прикраси — це всілякі силянки, маленькі хрестики які чіплялися на стрічку», — каже Крищук. 

Найпоширенішими техніками були низинка та підстелений хрестик (низинка — це техніка вишивки, де узор ніби «викладається» знизу тканини, він виглядає дуже рівним й дрібним; підстелений хрестик — це хрестик, під який спочатку роблять додаткові стібки, щоб вишивка була об’ємнішою).  

 «Також побутувала гладь рахункова.  Існували також інші, різні шви: низь, низь замкова, кафасор. Ну і оздоблювальні — це ретязь, стебловий шов», — підкреслює Андрій Крищук.

На Поділлі вишивали бісером, але не весь орнамент, лише додавали частково. Бісер, як і кольорові нитки був дуже дорогим. Тому, частіше з бісеру виготовляли нагрудні прикраси. 

Основний колір вишивки — чорний. Цей колір означав багатство, бо чорні нитки були дорогими. 

 «Якщо ми це не збережемо, ми можемо втратити свою ідентичність. Це те, над чим працював Радянський Союз і йому дуже добре вдалося. Вони знищили нашу ідентичність і, якщо ми не збережемо, то нас може не бути як нації», — говорить етнограф.

Авторка: Левицька Дарина

Цей матеріал підготовлений за підтримки European Endowment for Democracy (EED). Її зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація та погляди, викладені в цій публікації, є предметом виключної відповідальності автора(ів).

«Перший крок треба зробити самому»: ветеран Олександр Довгалюк про реабілітацію та «Казки незламного татка» 

Олександр Довгалюк — ветеран, фотограф та автор книги «Казки незламного татка». До повномасштабного вторгнення чоловік працював фотографом, а у 2022 році добровільно долучився до війська. Через два роки служби внаслідок удару керованої авіаційної бомби (КАБ), чоловік зазнав важкої черепно-мозкової травми. Під час реабілітації він заново вчився говорити, ходити, писати й виконувати повсякденні справи. Однією з…

Продовжити читання