Ірен Стефанюк — модель, студентка та поетка. Дівчина, яка бере участь в хмельницьких літературниках та читає свою поезію. Надихається Михайлом Коцюбинським та людьми навколо.
Про початок творчого шляху поетки, значення поезії та пошук натхнення — читайте в матеріалі Лінзи.
Початок творчого шляху
Перший вірш вона написала у 8 років, присвятивши його батькам. На першому курсі Ірен почала писати більш свідомо. Вже тоді хмельницька поетка Анастасія Мельничук запросила її на літературник. Нині Ірен навчається на третьому курсі у Вінницькому педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського.
«Тоді я показала в Хмельницькому свою творчість, і місто мене прийняло, як поетку. І я зрозуміла, що мушу продовжувати писати та поширювати своє слово серед хмельничан», — розповідає Стефанюк.
Значення поезії та сенси, які доносить поетка
Життя та дихання — такими двома словами Ірен описує значення поезії.
«Поезія — це щось із відголоском пращурів. Так ми можемо спілкуватися з поетами минулого. Ти береш до рук Миколу Вінграновського (письменник-шістдесятник та поет — ред.) і розумієш його настрої, чим жила людина. Береш Василя Стуса (поет-шістдесятник — ред.) і бачиш те, наскільки натхненно людина боролася за свободу, і розумієш, що хочеш продовжувати цей шлях», — пояснює Ірен.
Поезія авторки не має одного сенсу. Вона складається із закликів, емоцій та бажання показати читачеві щось нове. Єдиний сенс, який притаманний усім віршам, — це достукатись до сердець поціновувачів.
«У своїй поезії я намагаюся познайомити людей з грецьким пантеоном богів. Також у мене є багато лірики про війну. Це своєрідний заклик, щоб про нас чули в Україні та світі. Моя поезія саме про те, аби достукатися до сердець», — ділиться авторка.
Важливість поезії
На думку Ірен, поезія посідає особливе місце в мистецтві. Вона зазначає, що в маленькому вірші може вміститися вся суть, яку автор закладав у прозу або картину. Поетка наголошує на великій відповідальності сучасників у розвитку та поширенні літератури, зважаючи на втрату декількох поколінь поетів. Йдеться про «Розстріляне Відродження», шістдесятників та вісімдесятників.
«Поезія не тільки може стати масовою, а й має це зробити. Зараз є сучасники, які не тільки пишуть поезію, видають збірки, а й роблять літературники. Наприклад, Сергій Жадан, на чиї читання збираються повні зали. На наші плечі (сучасних поетів, — ред.) покладена велика відповідальність розвивати літературу, пропагувати її і зацікавлювати читачів», — поділилась дівчина.
Пошук натхнення
Ірен надихають люди та поети-класики. Вона захоплюється Михайлом Коцюбинським, який надихався віршами і писав прозу. Дівчина теж думає, що колись так само зможе писати прозові твори.
«Наприклад, ти бачиш звичайну пару, але вони настільки усміхнені і щирі у своїх емоціях, що це тебе надихає. Класика також надихає», — розповіла Ірен.
Редакторка: Владислава Кобко
Цей текст є частиною спецпроєкту «Поетичний вайб» від Лінзи та літературного об’єднання «ЛітХмель», де ми знайомимо вас з поетами та поетками Хмельниччини.
