18 червня 2025 року в Хмельницькому з’явилася ампфутбольна команда «Подільські вовки». Це адаптований вид спорту, в якому беруть участь люди з ампутованими або травмованими кінцівками
За рік проєкт об’єднав ветеранів з ампутаціями та важкими пораненнями, які тренуються, беруть участь у змаганнях та популяризують ампфутбол у регіоні.
Журналістка Лінзи поспілкувалася із засновником команди та ветераном Олександром Маковеєм про виникнення ідеї створення «Подільських вовків», чому ампфутбол став важливим напрямом ветеранського спорту в Хмельницькому та як навколо нього формується спільнота ветеранів.
Від ідеї до команди
Засновник команди «Подільських вовків» та ветеран Олександр Маковей розповідає, що зацікавився ампфутболом ще у 2018 році.
Для нього ампфутбол щось значно більше, аніж просто спортивна гра.
«Я розумів, що це може працювати для ветеранів. Бачив хлопців, знав їхній характер і був переконаний: якщо дати їм таку можливість, вони зможуть досягати результатів не лише в Україні, а й на міжнародному рівні», — говорить Маковей.
Розвиток ампфутболу в Хмельницькому вимагав ресурсів: бракувало фінансування, інфраструктури та системної підтримки. З початком повномасштабного вторгнення напрям ветеранського спорту в Хмельницькому почав розвиватися активніше. Водночас зросла й потреба у нових можливостях для фізичного та психологічного відновлення військових після поранень.
Саме тоді Маковей повернувся до ідеї створення ампфутбольної команди.
«Під час однієї із зустрічей із Олександром Симчишиним (міський голова Хмельницького — ред.) мене запитали чого ще бракує для розвитку ветеранського спорту. Я відповів: ампфутболу. Мені сказали: якщо потрібно — роби», — згадує він.
Так у Хмельницькому з’явились «Подільські вовки».
Більше ніж спорт
Ампфутбол — це вид спорту для людей з ампутаціями кінцівок. Гравці пересуваються на милицях без використання протезів.
За словами Маковея, це не лише про фізичне навантаження, а й про командну гру.
«Це командний спорт. Якщо в індивідуальній дисципліні ти відповідаєш лише за себе, то тут від тебе залежить результат усієї команди. Це дисциплінує і дає відчуття відповідальності», — каже він.
Командна гра стала однією з причин, чому ампфутбол почав привертати увагу ветеранів. Учасники не лише тренуються разом, а й підтримують одне одного поза полем. Для багатьох це — нове коло спілкування після звільнення зі служби. .
Для гравців команди ампфутбол став частиною реабілітації. Олександр переконаний, що фізична активність допомагає ветеранам відновлюватися після поранень, знаходити нову мотивацію та повертатися до активного життя.
За його словами, після повернення до цивільного життя багато військових стикаються з відчуттям невизначеності та потребою знову шукати своє місце в суспільстві.
«Людині потрібно розуміти, куди рухатися далі. Спорт дає ціль, дисципліну і середовище людей, які проходять схожий шлях», — говорить ветеран.
Нових учасників для команди шукають постійно. Маковей спілкується з ветеранами у госпіталях, під час спортивних заходів та просто на вулицях міста, розповідаючи їм про можливості, які відкриває спорт.
Перший рік «Подільських вовків»
За рік існування команда сформувала постійний склад гравців і налагодила тренувальний процес.
Втім, гравці кажуть: головне — не лише результати на полі. Важливо, щоб ветерани залишалися активними й не втрачали зв’язок зі спільнотою після реабілітації чи змагань.
«Якщо людина прийшла на тренування і стала частиною команди, вона залишається частиною цієї спільноти. Навіть якщо певний час не грає», — пояснює Маковей.
Дізнатися більше про тренування та можливість долучитися до «Подільських вовків» можна на сторінці команди в Instagram — @ampfootball.khm. Там публікують інформацію про тренування та спортивне життя гравців.
Цей матеріал підготовлений за підтримки European Endowment for Democracy (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація та погляди, викладені в цій публікації, є предметом виключної відповідальності автора(ів).
«Перший крок треба зробити самому»: ветеран Олександр Довгалюк про реабілітацію та «Казки незламного татка»
Олександр Довгалюк — ветеран, фотограф та автор книги «Казки незламного татка». До повномасштабного вторгнення чоловік працював фотографом, а у 2022 році добровільно долучився до війська. Через два роки служби внаслідок удару керованої авіаційної бомби (КАБ), чоловік зазнав важкої черепно-мозкової травми. Під час реабілітації він заново вчився говорити, ходити, писати й виконувати повсякденні справи. Однією з…
