45-річний хмельничанин Федір «Стригун» до повномасштабного вторгнення працював землевпорядником та керував сільськогосподарським підприємством. До війська він доєднався 2022-го.
Наразі «Стригун» командує ротою ударних безпілотних авіаційних комплексів «Hot Season» 106-ї окремої бригади Сил ТрО ЗСУ.
Про шлях Федора у війську, виклики командирської роботи та щоденну службу підрозділу — читайте в матеріалі Лінзи.
Від бухгалтера до командира бригадного підрозділу РУБпАК
«У перші дні повномасштабного вторгнення я стояв перед дверима військової частини. Тоді мені сказали, що стрілецькі роти вже укомплектовані, але потрібні фінансисти. Я кажу: “У мене фінансова освіта, бухгалтерію я знаю”», — згадує Федір..
Так «Стригун» розпочав службу бухгалтером у 106-й бригаді ТрО. На цій посаді пробув півтора року. Саме тоді його зацікавив новий, на той час майже нерозвинений напрям — FPV-дрони.
«Я просився у комбрига, щоб мене перевели до FPV-шників. Це була нова сфера. На “Mavikах” літали всі, а на FPV — одиниці», — розповідає Федір.
Опановувати нову спеціалізацію доводилося самостійно — без наставників і системного навчання. Коли техніка виходила з ладу або щось не працювало, допомагали лише відкриті джерела.
«Завдяки англійській мові мені вдавалося знаходити ютуберів, які в цьому розбираються. Я дивився відео, читав і поступово здобув потрібні знання», — каже він.
У 2023–2024 роках, перебуваючи на інших посадах, Федір з нуля вивчав FPV-напрям: техніку, тактику застосування та принципи роботи ударних дронів. Пізніше у 106-й бригаді офіційно сформували роту ударних безпілотних авіаційних комплексів — РУБпАК.
Про свої перші бойові виходи боєць згадує як про період напрацювань і пошуку. Саме тоді формувалося розуміння тактики застосування FPV-дронів: як правильно розташувати екіпаж, зі скількох людей він має складатися, щоб не було, ані забагато, ані замало, як вибудовувати взаємодію на позиціях.
Завдання роти РУБАК
Основне завдання роти — розвідка. Для цього застосовують квадрокоптери «Mavic» для ближньої розвідки та безпілотники літакового типу («крила») — для тактичної.
«Розвідка, або знаходить цілі, або підтверджує їх за даними, отриманими з інших джерел. Далі працюють екіпажі, які вже безпосередньо наносять вогневе ураження», — розповідає командир.
Вогневе ураження здійснюється FPV-дронами. Окрім цього, підрозділ застосовує важкі бомбери — багаторазові безпілотники мультикоптерного типу для скидання боєприпасів, які мають різні технічні характеристики залежно від завдання. Окремо застосовують засоби дальнього ураження — одноразові «FPV крила».
Важливі критерії роботи: відповідальність і ефективне використання наявних засобів.
«Ефективність — це не про “полетів і байдуже, що далі”. Якщо показники свідчать, що буде втрата зв’язку і керування, — запускати засіб не можна. Підхід “нічого страшного, дадуть інший” — категорично неприйнятний», — наголошує командир.
Федір розповідає, що був серед тих, хто формував роту ударних БпЛА «Hot Season». Завдяки колективу, який сформувався в роті, людям, що прийшли і взяли на себе відповідальність, підрозділу вдалося вирости.
«Одна людина цього не потягне. Лише завдяки команді, моїм побратимам і командирам ми змогли показати справді якісну роботу», — наголошує Федір.
Як це — бути командиром роти?
Аби стати командиром роти Федір пройшов кілька етапів: був командиром екіпажу, головним сержантом взводу, а після офіцерських курсів — командиром взводу. Офіційно роту він очолив навесні 2025 року.
Федір зізнається: командир роти — це передусім велика відповідальність. За людей, за завдання і за ресурси. Це постійна паперова робота, мотивація особового складу, забезпечення роти й кожного військовослужбовця — від одягу й харчування до всього необхідного для виконання бойових і спеціальних завдань. Вільного часу практично не залишається.
«Я не був у захваті від цієї посади, бо чітко розумів обсяг відповідальності. Це і люди, і колосальна матеріальна відповідальність — облік, списання засобів, документація», — каже він.
Командир роти — це постійна готовність швидко реагувати.
«Мене можуть розбудити о другій годині ночі, щоб вирішити якесь питання», — додає Федір.
За його словами, найскладніше у командуванні — працювати з людською мотивацією.
«Небажання людей вчитися — це найважче. За природою, людям комфортно там, де їм зручно. Коли треба докласти зусиль, вони чинять опір», — пояснює командир.
Щоб підрозділ зростав якісно, необхідно мотивувати людей. Особливо складно, коли підлеглі далеко і контроль можливий лише дистанційно.
«Все інше, що придумано людьми, можна організувати. Пілотами можуть бути всі — навіть люди в 50 років. Можливо, доведеться більше часу навчатись, можливо, трохи складніше, але літати мають всі», — додає Федір.
Операція, якою «Стригун» пишається
Хмельничанин пригадує, як суміжний підрозділ зазнавав постійного вогневого ураження від російської самохідної мінометної установки «Нона-С 2С9». Люди були виснажені й не мали змоги працювати.
Суміжний підрозділ звернувся до роти Федора по допомогу. Після дорозвідки здійснили кілька вильотів: перші дві спроби були невдалими, але дозволили виявити помилки. Третій виліт виконував сам Федір — на той момент ще пілот.
«Дрон був важкий в керуванні, його постійно водило. Як я влучив — справді пощастило. Спочатку побачили стовп іскор, а потім зрозуміли: це не іскри, це люк у “Нони” відірвало», — згадує він.
Ще кілька вильотів — і установку добили, а підрозділ оперативно залишив позицію. Згодом стало відомо, що противник протягом тижня намагався виявити операторів дронів. Це підтвердило успішне виконання завдання — на рахунку Федора знищена «Нона».
Мотивація та відпочинок
Вільного часу у Федора майже немає.
«Лежить книжка, яку хочу прочитати, але не можу їй приділити навіть 15 хвилин, щоб у цей час мене ніхто не відволікав. Вона технічна, її треба читати вдумливо. Але цього вільного часу просто немає», — каже чоловік.
За словами Федора, більшу частину часу займають постановка завдань, контроль їх виконання, паперова робота та розвиток підрозділу.
«Навіть коли їси, телефон завжди поруч, або хтось підходить із питанням», — додає командир.
Федора мотивує підтримка командування, побратимів та обмін досвідом з колегами. Найважливіше для нього — щоб усі його підлеглі повернулися живими й неушкодженими, а війна закінчилася перемогою.
«На війні завжди намагаєшся знайти щось позитивне. Це спосіб захистити психіку», — каже він.
«Стригун» переконаний: мотивацію потрібно не лише мати самому, а й передавати іншим. Навіть коли доводиться робити зауваження бійцям, він намагається не просто наказувати, а пояснювати.
«Війна торкнеться всіх. Пересидіти вдома не вийде. Якщо ти хочеш після її завершення ходити з гордо піднятою головою й справді захистити свою державу, ти маєш долучитися до війська. Ми відновили незалежність у 1990-х майже без боротьби — і тепер платимо за це кров’ю, втраченими людьми й територіями.
Якщо ми не зупинимо ворога зараз, війна триватиме довше й коштуватиме ще дорожче. Чим більше людей сьогодні стануть на захист України, тим швидше буде наша перемога », — наголошує Федір «Стригун», командир роти ударних безпілотних авіаційних комплексів «Hot Season» 106-ї окремої бригади Сил ТрО ЗСУ.
Читайте також:
«Німець». Історія військового хмельницької бригади, який збиває шахеди на Сумщині
