Радянська окупація України супроводжувалася великою кількістю злочинів щодо українців. Тотальна цензура і контроль влади не давали змоги українським митцям відкрито говорити про терор радянської влади.
У той же час, українська діаспора сформувала осередок збереження української ідентичності. Українські письменники, які жили за кордоном або змогли виїхати з СРСР, висвітлювали правду про радянські злочини у своїх творах.
Серед них — письменниця Олена Звичайна (Дельгівська), яка народилася в Проскурові. Вона пережила сталінські репресії та почала свою літературну діяльність лише після того, як виїхала за кордон.
Про історію життя та творчості української діаспорної письменниці Олени Звичайної — читайте у матеріалі Лінзи.
Родина, освіта та одруження
Олена Дельгівська народилася 24 квітня 1902 року в Проскурові. Її родина — представники української інтелігенції, батько Матвій Дельгівський — адвокат, а мати Катерина — вчителька.
Пані Олена також згадує бабусю, як свою вчительку. Бабуся дожила до 95 років та розповідала про козаччину, Гетьманщину і державність України. Завдяки цьому Олені вдалося зберегти національну свідомість під час радянського терору, жертвою якого став її батько.
Олена Звичайна з відзнакою закінчила гімназію в Харкові та навчалася у Вищому інституті народної освіти в Києві. Там вона познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком, колишнім військовим української армії та учасником українських визвольних змагань 1917–1921 років — Михайлом Джулем.
Сталінські репресії
У 1930-х роках Олена з чоловіком та сином Славком переїжджає до Харкова. Михайла Джуля заарештовували 11 разів, а наприкінці 1937 року його засудили на 10 років концентраційного табору на Колимі (басейн річки Колима на сході Росії — ред.)
Олена не відреклась від свого чоловіка як «ворога народу», тому її звільнили з роботи і вигнали з помешкання. Разом із матір’ю та сином вони жили у темному і холодному коридорі. Через це Славко захворів на туберкульоз і згодом помер у лікарні.
На початку 1940 року справу Михайла Джуля закрили, а 1 квітня того ж року його звільнили з ув’язнення.
Еміграція та літературна діяльність
У 1942 році Олена разом з чоловіком емігрувала до Німеччини, а через 10 років до Сполучених Штатів Америки. Придбали будинок та оселилися в одному з районів Нью-Йорка — Стейтен-Айленд. Тоді ж вона розпочала літературну діяльність та взяла псевдонім Олена Звичайна.
Основними темами її творів є періоди радянської та німецької окупації України в ХХ столітті. Вони ж є фундаментальними в збірці оповідань та новел «Оглянувшись назад…» та повісті «Селянська санаторія».
Олена Звичайна показує читачеві події Голодомору 1932–1933 років в оповіданні «Миргородський ярмарок» (у 2015 році твір вперше перевидали в Україні у видавництві Національного університету «Острозька академія» — ред.).
Також Олена Звичайна висвітлила життя українців у Києві під час радянської окупації в повісті «Ти», та в Харкові під час німецької окупації в повісті «Золотий потічок з голодного Харкова».
Разом з чоловіком, який використовував псевдонім Михайло Млаковий, в грудні 1967 року Олена отримала першу нагороду Українського Літературного Фонду імені Івана Франка в Чикаго за двохтомний роман «Ворог Народу». У ньому йдеться про сталінські репресії і табори на Коломі.
Окрім літератури, подружжя поширювало правду про радянські злочини, даючи інтерв’ю американським медіа. Співпрацювала з Науковим товариством імені Тараса Шевченка в США, якому передала свою спадщину та невелике майно.
В липні 1976 року помирає Михайло Млаковий. З того часу Олена жила осторонь від української громади, але приїжджала до української православної церкви Всіх Святих у Мангеттені.
Олена Звичайна померла 8 січня 1985 року. Про її несподівану смерть ніхто не знав, окрім сусідів-американців. Вони й повідомили про це настоятеля церкви Всіх Святих Івана Ткачука, який відправив панахиду. У 1990 році на могилі подружжя Олени та Михайла Джуль освятили надгробок.
Цей матеріал підготовлений за підтримки European Endowment for Democracy (EED). Її зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація та погляди, викладені в цій публікації, є предметом виключної відповідальності автора(ів).
Де розташовується «старе місто» Хмельницького?
У 2026 році центр Хмельницького асоціюється з пішохідною частиною вулиці Проскурівської. Проте до ХІХ століття центр Плоскирова, сучасного Хмельницького, розташовувався в іншому місці.
Сьогодні розповідємо де розташовується «Старе місто» в Хмельницькому.💙