У першу неділю після Великодня частина хмельничан та жителі інших регіонів традиційно вирушать до міських та сільських кладовищ. Це не лише релігійний обов’язок, а давній родинний ритуал, який походить ще із дохристиянських слов’янських звичаїв.
Як змінювалися поминальні звичаї на Поділлі та що насправді важливо зробити в ці дні — читайте в матеріалі Лінзи.
Проводи: як і чому вшановують померлих
У народі цей день називають по-різному: Гробки, Могилки, Діди або Радуниця. Проте сенс залишається незмінним — це зустріч живих із тими, хто відійшов у засвіти. Сама ж назва свята має кілька цікавих пояснень.
Релігійне тлумачення пов’язує її з євангельською подією — появою в Єрусалимі багатьох воскреслих святих, яких містяни супроводжували до гробів невдовзі після Великодня. Проте існує й інша версія, народна, за якою неділя називається Провідною тому, що душі померлих не покидають нас назавжди.
Є теорія, що в один із днів святкового тижня брама між світами відчиняється, і предки повертаються погостювати до своїх домівок. Нібито весь цей час вони перебувають серед живих, а вже наступної неділі настає час їхнього урочистого повернення у «свій» світ, тож люди мають належним чином їх туди «проводити».
Наші предки вірили: покійні родичі здатні впливати на добробут родини, здоров’я та врожай. Тому зустріти й провести їх намагалися з максимальною пошаною та турботою.
Як на Поділлі відзначали Радуницю
Традиційна обрядовість Поділля завжди була сповнена символізму. Підготовка до Проводів починалася заздалегідь — родини впорядковували могили та прикрашали їх квітами і вінками. У саму ж неділю родини збиралися на цвинтарях, несучи з собою символи воскресіння — крашанки та паски.
Поминальні страви залишали на могилах як частування для померлих, щоб вони могли «скуштувати свяченого». Водночас ці дари часто залишали просто на гробах, де їх могли клювати птахи, яким у традиційних віруваннях надавали символічного значення. Існувало переконання, що через них ніби «споминаються» покійні. Такі уявлення відображають давнє вірування про зв’язок між душами померлих і образом птахів, як посередників між світом живих і мертвих.
Молитва та спільна панахида завжди були центром дня, після чого розпочиналося те саме символічне «спілкування» з померлими через роздачу їжі нужденним та дітям.
Чи накривали столи на кладовищах Поділля?
Чи варто влаштовувати поминальні трапези безпосередньо на цвинтарях — це питання й сьогодні викликає суперечливі думки. За свідченнями етнографічних досліджень, на Східному Поділлі раніше існувала традиція колективних поминальних обідів, яка частково відроджувалася після відновлення незалежності України у 1991 році. Водночас для більшості мешканців регіону такі практики завжди залишалися радше винятком, ніж усталеною нормою.
Зазвичай люди збиралися за столом уже вдома. Православна церква України також досить суворо ставиться до обідів на кладовищах, а особливо — до вживання алкоголю. Священники нагадують, що сенс Радуниці не в тому, щоб влаштовувати застілля біля могил, а в молитві та милосерді.
Як зазначають представники Православної Церкви України: «Поминання померлих має супроводжуватися молитвою і добрими справами, а не трапезами на кладовищах».
У своїх відеозверненнях священник та настоятель храмів Олексій Філюк наголошує, що залишати їжу на могилах немає сенсу, адже вона не потрібна померлим.
«Небіжчики не снідають, не обідають і не вечеряють. Їм потрібна лише ваша добра згадка, пам’ять і молитва. Більше нічого», — зауважує Філюк.
Натомість він закликає спрямовувати такі продукти на допомогу живим — тим, хто цього потребує.
Сучасні традиції поминальних днів
Традиція Проводів на Хмельниччині залишається живою, хоча поступово змінюється. Напередодні родини дбають про порядок на місцях поховань, щоб вони мали доглянутий та охайний вигляд. Окрім традиційних крашанок, тепер несуть цукерки, печиво та фрукти.
Звісно, є й те, що викликає дискусії, наприклад, штучні квіти. У Православній церкві України зазначають:
«Штучні квіти не мають нічого спільного з пам’яттю про померлих і лише створюють зайве сміття на кладовищах».
Водночас у Державній екологічній інспекції України наголошують, що пластикові квіти становлять серйозну загрозу для довкілля, адже виготовлені з матеріалів, які не розкладаються протягом тривалого часу та забруднюють ґрунт і воду.
Провідна неділя — це не стільки про смуток, скільки про живий зв’язок між поколіннями. Ми йдемо на кладовища не лише за звичкою, а щоб подякувати тим, хто був до нас, і ще раз подумки повернутися до їхньої присутності в нашому житті.
Авторка: Присяга Софія
Цей матеріал підготовлений за підтримки European Endowment for Democracy (EED). Її зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація та погляди, викладені в цій публікації, є предметом виключної відповідальності автора(ів).