У Хмельницькому зразки мозаїчного та загалом монументального мистецтва розкидані по місту. Їх можна знайти на фасадах будинків гуляючи центром, парком імені Михайла Чекмана, проспектом Миру, Південно-західним мікрорайоном та виїжджаючи з міста в мікрорайоні Ружична.
28 червня Лінза разом із проєктом «Кінцева» організовує толоку, щоб прибрати та частково відновити одну з мозаїчних зупинок у Хмельницькому.
Про мозаїки, їх збереження, наявну спадщину в Хмельницькому та деталі толоки — читайте у матеріалі Лінзи.
Що таке мозаїка та яке її місце в українському мистецтві?
Мозаїка — це традиційний жанр монументально-декоративного мистецтва в Україні. Він походить ще з часів Київської Русі.
«Прийшла вона (мозаїка — ред.) до нас з Візантії і була поширена в церквах. Найстаріша мозаїка розташовується в Софії Київській (собор XI століття у Києві — ред.)», — розповідає дослідник та активіст Олег Левій.
У 2022 році він заснував проєкт «Кінцева», присвячений документації та переосмисленню українських мозаїчних автобусних зупинок радянського періоду. Олег також організовує толоки з очищення і відновлення мозаїк.
Цей вид мистецтва є традиційним для українців, завдяки художньому монументально-синтетичному стилю 1910-1930-х років — «Бойчукізм», який надихався Візантією.
«У 1960-х роках з новою потужністю відроджується світська мозаїка. Її використовують на громадських будівлях в публічному просторі та на фасадах, щоб урізноманітнити сіру забудову тих років», — ділиться Олег.
Більшість мозаїчних пам’яток в Україні не має охоронного статусу. Тому часто вони руйнуються з побутових причин — під час ремонту, утеплення фасадів тощо. Багато мозаїк створювали під час радянської окупації України.
«Не вся мозаїка, яка містить символіку комуністично-тоталітарного режиму, до цього часу є демонтованою або усуненою з публічного простору. Але треба виходити з того, чим є це мозаїчне панно. Якщо воно має високий мистецький рівень і лише елементи забороненої символіки, мають бути усунуті тільки ці елементи», — розповідає співробітник Українського інституту національної пам’яті Богдан Короленко в коментарі Рубриці».
27 липня 2023 року набрав чинності Закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Відповідно до вимог Закону в Українському інституті національної пам’яті створюватимуть експертну комісію, яка надаватиме свої висновки щодо кожного конкретного об’єкта.
Мозаїки в Хмельницькому
У парку культури і відпочинку імені Михайла Чекмана є місток викладений мозаїкою та металева скульптура з мозаїчними колонами авторства Миколи Мазура.
У Південно-західному мікрорайоні, біля тролейбусної зупинки «Завод Катіон» на фасаді будинку видніється мозаїчне зображення Ікара (персонаж грецької міфології) невідомого автора. Частина мистецького об’єкту обсипалась.
У тому ж мікрорайоні на фасаді однієї з будівель Хмельницького хлібокомбінату на вулиці Тернопільській є мозаїка невідомого автора. На ній зображена дівчина у вишитій сорочці з хлібом, а навколо колоски пшениці та пташки.
Також в мікрорайоні Ружична на виїзді з Хмельницького є автобусна зупинка невідомого автора. Там смальтою (непрозоре кольорове скло) викладені різноманітні орнаменти, виокремлюються зображення будиночка та кількох птахів — півнів або курок.
Окрім мозаїк зразками монументального мистецтва є залишки панно на фасаді Хмельницької обласної бібліотеки для дітей імені Т. Г. Шевченка та барельєфи на будинку на розі проспекту Миру та вулиці Миколи Федунця.
Чому багато мозаїк прикрашає саме автобусні зупинки?
У різних містах України часто саме автобусні зупинки прикрашені мозаїками. Це пов’язано з трьома аспектами — ідеологічним, естетичним та практичним, які між собою пов’язані. За допомогою мозаїк у Радянському Союзі реалізовували естетичне виховання населення.
За задумкою уряду СРСР, мозаїки мали стати елементом ідеологічної пропаганди, яку доносять до села. Завдяки цьому мозаїки поширилися та добре фінансувалися.
«У селі небагато місць, де можна було би покласти мозаїку і саме автобусна зупинка була хорошим рішенням. Коли ти виходиш з автобуса, перше, що бачиш — автобусна зупинка. Так ти мав би стикатись з пропагандою», — розповідає Олег.
Однак, художники зазвичай не створювали на автобусних зупинках пропагандистських сюжетів.
«Ці мозаїки прикрашали та розповідали сюжети місцевих традицій, рельєфу, колориту, вишивки. Надихалися місцем, де вони перебували», — розповідає дослідник.
Під час проєктування автобусних зупинок, зазначалося, що вона має відображати національні та місцеві особливості та колорит.
Практичний аспект про те, що автобусну зупинку з мозаїками не треба було щороку білити. Достатньо помити їх з брандспойта (наконечник пожежного шланга), що робили весною і доклеїти смальту, яка відпала.
Як зберегти мозаїки?
За словами Олега, потрібно показувати цінність мозаїк. Знайти їх історію та автора.
«Історія автора завжди надає мозаїці обличчя», — розповідає дослідник
Необхідно розповідати про мозаїку, намагатися створити з неї бренд. Робити листівки та використовувати їх в дизайні. Фотографуватися та знімати відео .
«Мозаїки просто не помічають, вони перетворюються на білий шум. І коли їх помічають, то це перший крок — розказати та знайти про них більше інформації, розпитати людей, знайти старі фото», — розповідає Олег.
Також Олег наголошує на важливості створенння петицій та збіру підписів серед містян щодо мозаїк. До прикладу, в 2025 році на сайті Кабінету Міністрів України з’явилась петиція з пропозицією внести до переліку об’єктів культурної спадщини мозаїку «Птах» Алли Горської та Віктора Зарецького.
«Робіть толоки. Спробуйте зробити навколо мозаїки подію, щоб з’явилася емоційна прив’язка людей до неї і таким чином вони захочуть її зберігати», — ділиться Олег
Збереження мозаїк через толоки
Олег розповідає, що формат толок найкраще формує емоційну прив’язку.
«Ти своїми руками долучаєшся до відновлення цієї мозаїки», — розповідає Олег
Зі спостережень хлопця, люди частіше помічають мозаїки після толок. Вони цінують працю, яка була вкладена в ці мистецькі об’єкти під час прибирання.
«Це створює емоційну прив’язку. Також надихає інших людей. Показує, що маленькі кроки для збереження в своїй громаді важливі», — розповідає Олег
Натхненні досвідом Олега, подібні толоки з прибирання автобусних зупинок з мозаїками почали організовувати люди на Поділлі, в Чернівецькій, Івано-Франківській, та Чернігівській областях.
Олег разом з однодумцями організовували толоки з прибирання автобусних зупинок з мозаїками в селах Оброшине, Холодновідка та місті Миколаїв Львівської області.
Толока у Хмельницькому
28 червня о 9:01 Лінза та Олег Левій організовують спільну толоку для збереження однієї з мозаїчних зупинок у Хмельницькому.
Реєстрація за посиланням у шапці профілю або залишайте «+» в коментарях. Після цього вас додадуть до чату учасників, де поділяться всіма організаційними деталями.
Що треба брати з собою?
- Жорсткі щітки;
- Пластикові відра;
- Старі ножі, шпателі, дротики, щоб ввідерти клей від старих оголошень;
- Ганчірки;
- Зручний одяг, головний убір, захисні маски та окуляри;
- Перкус, щоб, утомившись від роботи, можна було відновитися і погомоніти з приємним товариством.
Долучайтесь до толок, щоб прибрати та частково відновити одну з мистецьких пам’яток Хмельницького.
Цей матеріал підготовлений за підтримки European Endowment for Democracy (EED). Її зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація та погляди, викладені в цій публікації, є предметом виключної відповідальності автора(ів).
Де у 1927–1928 роках у Проскурові побудували будинок для представників партійної та військової верхівки ?
Біля скверу імені Тараса Шевченка розташовується будинок, якому майже 100 років. У 1920-х роках, після окупації Проскурова більшовиками, він став одним із перших нових будинків, які побудувала радянська влада у місті.