Червона цегла, декоративна кладка, візерунки на фасадах — такі деталі можна побачити на старих будинках у центрі Хмельницького. Частина з них захована під штукатуркою чи фарбою, інша — залишається без оздоблення.
Більшість цих будівель з’явилася у другій половині ХІХ — на початку ХХ століття, коли Проскурів швидко розростався, а цегла поступово витісняла дерево як будівельний матеріал.
У цей час у місті працювало кілька цегельних заводів. Один із них належав купцю Шльомі Гальперіну й виробляв майже три мільйони цеглин на рік. А сам матеріал використовували не лише для стін — цегляною кладкою прикрашали фасади.
Як Проскурів із переважно дерев’яного міста перетворювався на цегляний і які будинки того часу збереглися у Хмельницькому — читайте у матеріалі Лінзи.
Від дерев’яного міста до цегляного
На початку ХІХ століття Проскурів був переважно дерев’яним. Кам’яних будівель у місті було небагато, зокрема через відсутність поблизу каменоломень.
Це стало однією з причин великих втрат під час пожежі 1822 року, коли значна частина міста згоріла.
«Є свідчення, що з деревиною в Плоскирові були проблеми. Жовніри із залоги для будівництва й інших потреб часто просто крали ліс у сусідніх власників поселень — Глезнові, Гринівцях», — розповіла провідна наукова співробітниця Музею історії міста Хмельницького Оксана Доронська-Собко.
Відбудова Проскурова збільшила попит на будівельні матеріали. Ще у 1820 році в місті запрацював цегельний завод, заснований міщанином Лейзором Котляром.
Проте цегла ще довго не була основним матеріалом. Для будівництва використовували те, що було доступнішим, — дерево та глину.
«За переказами, приміром, моїх родичів, у Лезневому, біля колишнього русла ріки Бог (Південний Буг — ред.), котре було до вирівнювання розташоване ближче до поселення, знаходять на городах черепки посуду з блакитно-сірої глини. Є урочище Глиняники, де, справді, є поклади глини. Є урочище Цегельня», — говорить Оксана Доронська-Собко.
Поступово ситуація змінювалася. У 1830 році в Проскурові з’явився цегельний завод купця Меїра Горенштейна. А в 1865 році купець Айзман відкрив найбільший на той час цегельний завод у місті та другий за об’ємом виробництва в Подільській губернії.
«В місті було кілька цегельних та цегельно-черепичний завод, бо довкола багаті поклади глини. Відповідно, цегла виходила якісною», — пояснює співробіниця музею.
Цегла як оздоба
У другій половині ХІХ — на початку ХХ століття в архітектурі Проскурова поширюється цегляний стиль.
Його особливість можна побачити просто на фасадах: цеглу не ховали під штукатуркою, а використовували як декоративний матеріал. За допомогою різної кладки створювали орнаменти, карнизи, обрамлення вікон та інші деталі.
Такий підхід був характерним для архітектури історизму — напряму, який використовував форми й мотиви різних історичних стилів, зокрема неоренесансу, необароко, неокласицизму та неоготики.
Саме з цього періоду в місті залишилося чимало будівель, де червона цегла є не просто будівельним матеріалом, а частиною архітектурного вигляду.
Завод, який виробляв мільйони цегли
Одним із найбільших підприємств міста наприкінці ХІХ століття став завод купця Шльоми Шмулевича Гальперіна. Гальперін відкрив виробництво у 1899 році та придбав нове на той час обладнання.
Підприємство назвали «Цегельний, кахельний і черепичний завод», яке розташовувалося на південній околиці міста біля дороги на Кам’янець.
Завод виробляв не лише цеглу, а й керамічну плитку для обкладання печей — кахлі та матеріал для покриття дахів — черепицю
У 1904 році тут працювали 155 людей. На підприємстві діяли дві гофманові печі, один прес для цегли та два — для черепиці. За рік завод виготовляв майже три мільйони цеглин.
Гальперін також використовував виробництво для реклами своєї продукції. За одним із припущень, він безкоштовно надав цеглу для будівництва одного з міських будинків, за умови, що фасад не штукатуритимуть. Так, цеглу та якість матеріалу можна було побачити безпосередньо на будівлі.
Імовірно, йдеться про будинок, який належав Фройці Гавриловичу. У 2026 році він розташовується на Подільській, 81, де можна побачити цеглу із заводу Гальперіна.
Будівлі адміністративного та виробничого корпусів заводу Гальперіна збереглися донині. Вони розташовані на Кам’янецькій, 161.
Збережена цегляна архітектура в Хмельницькому
Будинки цегляного стилю збереглися в центральній частині Хмельницького та в Дубовому. Частина з них має заштукатурені або пофарбовані фасади, тому декоративну кладку вже складно побачити. Водночас є будівлі, де цегла залишилася відкритою.
Один із таких будинків — на Проскурівській, 7, на початку Стометрівки. Його звели у 1903–1905 роках. Фасад залишили без штукатурки, тому добре видно червону цеглу та декоративні елементи. На першому поверсі свого часу працював магазин, який торгував продуктами харчування.
Ще один зразок — будинок на Проскурівській, 83, неподалік стадіону «Поділля». Його збудували у 1906 році для міського училища. На фасаді збереглися відкрита цегляна кладка та декор.
На Кам’янецькій, 14, зберігся ще один одноповерховий будинок початку ХХ століття. Він належав Вольфу Епштейну, який торгував мануфактурними сукнями та шовковими тканинами.
Цегла залишалася важливим будівельним матеріалом і після зміни влади. У листопаді 1920 року більшовики встановили контроль над Проскуровом та націоналізували цегельний завод Шльоми Гальперіна. Наступного року підприємство відновило роботу.
Цеглу продовжували використовувати й під час радянської забудови. У другій половині 1920-х років у Проскурові почали зводити перші радянські будинки — також із цегли.
Так, цегла, яка поступово поширилася в Проскурові у ХІХ столітті, стала одним із матеріалів, що сформували архітектурний вигляд міста. Частину цієї забудови можна побачити й сьогодні.
Цей матеріал підготовлений за підтримки European Endowment for Democracy (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація та погляди, викладені в цій публікації, є предметом виключної відповідальності автора(ів).
Три мільйони цеглин на рік. Як цегляна архітектура з’явилася у Проскурові?
Червона цегла, декоративна кладка, візерунки на фасадах — такі деталі можна побачити на старих будинках у центрі Хмельницького. Частина з них захована під штукатуркою чи фарбою, інша — залишається без оздоблення. Як Проскурів із переважно дерев’яного міста перетворювався на цегляний і які будинки того часу збереглися у Хмельницькому?