Волонтерство у 2024 році. Як працює організація «Захист — обʼєднання волонтерів»?

24 лютого 2022 року тут працювало понад 500 волонтерів. Через три роки сотні людей досі об’єднуються у цьому місці  з єдиною метою — допомагати. Плетуть сітки, збирають пластикові кришечки, проводять консультації, тренінги та обговорюють допомогу військовим. 

Така атмосфера вирує у громадській організації «Захист — об’єднання волонтерів». Це центр, який працює за чотирма ключовими напрямками: допомога ЗСУ та ТрО, підтримка внутрішньо переміщених осіб, допомога громадянам, які постраждали від війни, та відновлення постраждалих територій. До організації долучилися представники різних громадських ініціатив і волонтерських груп.

Катерина Луцик — ветеранка, голова ГО «Захист — об’єднання волонтерів» і директорка «Ветеранського простору» Хмельницької міської ради. 

Вона розповіла нам про напрямки роботи організації, її досягнення та співпраці, про започаткування акції «Поверніть героїв з полону» та партнерство з європейськими фондами.

Далі наведена пряма мова Катерини Луцик.

23 лютого 2022 року моя колега, виконавча директорка Леся Стебло, зібрала у центрі активістів, представників різних ГО, ветеранів та представників влади, щоб обговорити план дій на випадок повномасштабного вторгнення. Ми думали, що це станеться десь у березні і у нас буде час для підготовки.

Почалося все 24 лютого ми за замовчуванням знали, куди їхати й що робити. Закликали людей допомагати. Вони приносили все: продукти, тканину те, що було вдома. Хтось приїжджав бусами й казав: «Ось у мене є машина, паливо, я готовий їхати».

Тоді рішення приймалися дуже швидко. Кабінети автоматично розподілялися за напрямками: продукти, хімія, засоби гігієни, форма, бронежилети. 

Люди ставали координаторами у різних галузях, вантажилися буси та відправлялася гуманітарна допомога. Іноді їхало 63 буси за день. Волонтери працювали 24 години на добу. 

Передусім це допомога військовим. Якщо вони не вистоять там, то немає сенсу робити щось тут.  Проводимо збори та  закуповуємо різні необхідні стратегічні речі. Раз на два тижні або раз на тиждень наш волонтер Анатолій їде на лінію фронту і розвозить допомогу.

Також наші волонтери відвідують поранених військових у шпиталі. Підтримують їх спілкуються, дарують домашнє тепло і приносять необхідні речі.

Другий напрямок — реінтеграція ветеранів (процес повернення до цивільного життя). У нас створений ветеранський простір, де мультидисциплінарна команда працює з родиною військових, доки він або вона проходять службу. Після повернення працюємо з ними. У нас можна отримати психологічні, юридичні, кар’єрні консультації, відвідати різні тренінги, наприклад, як відкрити свою справу.

Третій напрямок — це допомога внутрішньо переміщеним особам. Вони можуть отримати безоплатні послуги психолога, юриста, соціального працівника, кар’єрного консультанта. Крім того, ми залучаємо їх до плетіння сіток, проведення тренінгів. Це допомагає соціалізуватися в новому місті.

Спочатку це були просто дзвінки. Люди бачили волонтера, його номер телефону, дзвонили, запитували. Або приходили й просили про допомогу. Згодом довелося все структурувати. 

Якщо говорити про підрив Каховської ГЕС, багато волонтерів почали туди їхати. І були такі громади, куди їхали всі, а були такі, куди не доїжджав ніхто.  

Для того, щоб правильно розділяти ресурси, ми почали контактувати з головами та представниками громад. Вони були на місцях і знали, куди, кому і що потрібно привезти. 

Також, наш знайомий Михайло Пуришев організував пункти незламності у зонах активних бойових дій. У кожному з них працюють координатори, які обізнані з потребами місцевих жителів. Люди, котрі не змогли евакуюватися, можуть отримати там допомогу: зігрітися, поїсти тощо. Так ми домовляємося про поїздки й виконували відповідний запит.

Головна наша мета — передавати все необхідне напряму людям.

Ми започаткували акцію на підтримку полонених  військових. Сьогодні ми провели її вже 116 разів.

Я пам’ятаю першу зустріч з представниками родин військовополонених та безвісти зниклих воїнів. Я бачила їхні погляди, розгубленість — вони не знали, що робити, і ми не могли їм запропонувати вирішення, тому що його немає, є лише державний алгоритм.

Було чітке розуміння: потрібно надати їм підтримку. Ми запропонували проводити такі акції. Спершу це було декілька людей. Я пам’ятаю їх розгублені погляди, але зараз, коли ти дивишся на цих жінок, дружин, мамів, татів, це зовсім інші люди. Так, у них горе, величезний біль, але вони впевнені у тому, що роблять та говорять. Ці люди — голос усіх героїв, які в полоні.

Уже є люди, що повернулися з полону, за яких ми стояли на акції. І вони розповідали, що в полоні їм закладали думку,  «за вас забули, вами не цікавляться, Україна розпадається», але вони ментально відчували, що це не так, що на них чекають. І зараз вони долучаються до акцій, щоб так само підтримувати тих, хто ще не повернувся з полону.

У нас є декілька партнерів: «Міжнародний фонд відродження», «IREX», «Razom for Ukraine». Ми контактуємо з ними, описуючи свої запити. Кажемо про проблему та пропонуємо її вирішення. Далі обговорюємо та заповнюємо конкурсні заявки. 

Пройшовши відбір, отримуємо фінансування на реалізацію проєктів. Бували випадки, коли спонсори зверталися до нас самі, пропонуючи допомогу.

Найбільше наше досягнення — це історії людських життів, яким ми допомагали.

Нещодавно відбулася подія, яку організовувала наша партнерка, психологиня Таня Кріль, «Жінки, що вражають», я була номінанткою. У залі підійшов військовий разом із дружиною. У нього була травматична ампутація, відсутня верхня кінцівка. Вони обійняли мене, плакали та дякували, я не розуміла, що відбувається. 

Він каже: «Ви відправили мене з сім’єю на реабілітацію в Австрію, я був у дуже важкому стані, думав про самогубство, але зараз я хочу жити».  Такі історії і є наш найкращий результат.

У мене в кабінеті висять десятки подяк від військових. Щоранку я заходжу сюди й посміхаюсь, бо розумію, що усе недаремно.

Цьогоріч наша організація отримала президентську нагороду «Золоте серце». Коли я принесла її до центру, сказала: “Нагорода виписана на мене, бо я офіційно очолюю організацію, але це не моя заслуга. Сама я б точно не впоралась, це результат команди”.

Спершу варто зрозуміти, що ми маємо бути активні, соціально відповідальні й долучатися до ініціатив. В інтернеті є безліч волонтерських оголошень, скрізь потрібні люди: плетіння сіток, поїздки на фронт, складання сухпаїв тощо.

Щоп’ятниці 0 12:00 Хмельничани можуть долучитися до акції «Поверніть героїв з полону» біля Дитячого світу (Кам’янецька вулиця, 19).

Наш офіс знаходиться на вулиці Кам’янецька, 76. Ми завжди раді людям, котрі хочуть допомогти. Іноді ось так просто відчиняються двері, ми кажемо: «Доброго дня, вам щось підказати?» Вони кажуть: «А я хочу до вас долучитись», і далі ми уже в процесі роботи визначаємо, чим людина буде корисна.

Слідкувати за діяльністю організації на сторінці в Instagram.

Редакторка: Катерина Вовк