— Ким ви є сьогодні?
— Сьогодні я, передусім, мама трьох дітей. Мама, яка виховує їх самостійно. І водночас — людина, яка вчиться бути щасливою попри біль, — розповіла Яна Білань.
Так розпочалася наша розмова з жінкою, яка, попри біль, втрату та щоденні виклики, підтримує себе й організовує допомогу для інших, хто має схожий досвід.
Історія Яни Білань — про досвід втрати, який став поштовхом до створення підтримки для інших. Після загибелі чоловіка жінка залишилася сама з двома дітьми, будучи вагітною третьою дитиною, і водночас зіткнулася з новими викликами: оформлення документів, організація побуту, догляд за дітьми, пошук допомоги та вирішення щоденних питань.
Яна не намагається применшити свій досвід або прикрасити його — навпаки, говорить про біль як про частину життя, що змінила сприйняття себе.
«Я навчилася цінувати життя через те, що зі мною сталося. І зрозуміла: навіть коли здається, що не витримуєш — ти витримуєш», — зазначила Яна.
За словами Яни, усвідомлення власної сили не приходить одразу. Це процес, який триває роками. І навіть тоді це не про «стати сильною», а радше — про визнати, що ця сила вже була.
Саме цей досвід ліг в основу ініціативи «Знайти в собі силу» — проєкту, що об’єднує жінок у подібних обставинах, підтримує їх під час вагітності та після пологів.
Про шлях Яни Білань, створення ініціативи і те, як вона працює, — читайте у матеріалі Лінзи.
Війна, виїзд за кордон та загибель чоловіка
На початку повномасштабного вторгнення Яна жила у Кам’янці-Подільському, працювала директоркою приватного садочка і чекала на другу дитину. Чоловік у перші дні долучився до війська, а вона залишилася вдома з маленькою донькою, будучи вагітною. Другу дитину народжувала вже в умовах великої війни.
Після цього, разом із дітьми виїхала до Польщі у Краків — там родина планувала перечекати 2-3 тижні війни.
За кордоном вона прожила майже три роки: влаштовувала побут, діти пішли до садка, Яна знайшла роботу. Головним у той час було відчуття, що діти в безпеці, хоча чоловік увесь цей час залишався в Україні. Звістку про його смерть Яна отримала, коли вела дитину до садка.
«Мені подзвонив тато і сказав, що сталося горе. І це був момент, коли життя просто розділилося на “до” і “після”», — згадала Яна.
На той момент Яна була вагітна третьою дитиною. Вона повернулася в Україну. Попереду були похорон, оформлення документів, судові процеси, спроби отримати виплати і водночас — підготовка до народження дитини.
«У мене було двоє дітей, вагітність і повна невизначеність, як жити далі», — сказала Яна.
Саме цей період став точкою, коли особистий досвід почав перетворюватися на розуміння: підтримка в таких обставинах має бути не формальною, а практичною і доступною.
Як особистий досвід перетворився на проєкт підтримки інших
Ініціатива «Знайти в собі силу», яка підтримує жінок під час вагітності та після пологів у складних життєвих обставинах, з’явилася не одразу. Її ідея формувалася поступово — з досвіду, у якому було багато болю, розгубленості й відчуття безпорадності.
Після загибелі чоловіка Яна опинилася в ситуації, де одночасно потрібно було проживати втрату, народжувати дитину, доглядати за двома дітьми й вирішувати побутові й юридичні питання.
«Я зрозуміла, що мені не вистачає не слів, а допомоги в побуті. І це не тільки моя історія», — розповіла Яна.
Поховання, суди, оформлення документів, поїздки між містами — усе це доводилося робити самостійно, з двома дітьми та немовлям на руках.
Найважче давались навіть базові речі — винести сміття, доїхати до нотаріуса чи залишити дітей на кілька годин. Саме тоді Яна відчула, наскільки важливою є підтримка інших людей.
«Дрібної допомоги не буває. Іноді саме вона рятує», — ділиться Яна.
Поступово з’явилося відчуття, що вона не одна переживає подібне. Спілкування з жінками з подібним досвідом стали точкою опори: це були розмови, в яких не потрібно нічого пояснювати.
Переломним моментом, за словами Яни, стала участь в Академії жіночого лідерства. Саме там їй вперше показали власний досвід не лише як на особисту історію, а як на соціальну проблему.
«Мені сказали: знайдіть, чого саме вам не вистачає. І я зрозуміла — я точно знаю відповідь», — згадує вона.
Йшлося не про емоційну підтримку — її, каже Яна, частково можна було знайти. Найбільше бракувало простих, але критично важливих речей у щоденному житті.
Так сформувалася ідея проєкту — допомагати жінкам у подібних ситуаціях не словами, а діями:
— няня
— юридичний супровід
— побутові послуги (допомога з дрібним ремонтом або домашніми справами)
Це був принципово інший підхід: не говорити «тримайся», а приходити й допомагати там, де це потрібно щодня.
Проєкт фінансово підтримав Український жіночий фонд — і він став першим кроком до більшої ініціативи. Під час реалізації навколо почала формуватися спільнота: жінки знайомилися, підтримували одна одну, допомагали поза межами проєкту.
Згодом до ініцативи долучилася міська рада, з’явилася підтримка з місцевого бюджету, розширилися можливості допомоги.
«Ця ініціатива народилася з того добра, яке отримала сама. І тепер я просто передаю його далі», — пояснила Яна.
Як працює ініціатива сьогодні
Станом на травень 2026 року «Знайти в собі силу» — спільнота жінок, об’єднаних досвідом втрати.
Ініціатива поєднує практичну підтримку з простором для взаємодії: жінки зустрічаються, спілкуються, їздять разом на події та підтримують одна одну в повсякденному житті.
Наразі у спільноті — понад 20 жінок із маленькими дітьми. Частина з них уже самі допомагають іншим — підвозять, залишаються з дітьми, діляться досвідом. Так формується середовище, де підтримка передається далі.
«Ми підхоплюємо одна одну. І завдяки цьому стає трохи легше», — каже вона.
Долучитися до ініціативи можуть усі жінки, які пережили втрату — незалежно від того, скільки років їхнім дітям. Водночас основна практична допомога зосереджена на тих, хто має дітей до трьох років, адже саме в цей період потреба в щоденній підтримці є найбільшою.
Зустрічі спільноти відбуваються впродовж року — їх планують близько десяти. Вони потрібні для підтримки та обміну досвідом: з часом запити жінок змінюються, і разом легше знаходити рішення.
Чого найбільше потребують жінки, які втратили чоловіка на війні
За словами Яни, потреби змінюються з часом, але базові залишаються незмінними: час, ресурс і відчуття, що ти не одна.
Окремо вона говорить про важливість коректної комунікації.
«Є фрази, які не допомагають. Наприклад, “тримайся”. Бо в цей момент ти не розумієш, за що триматися», — зазначила Яна.
Плани і розвиток ініціативи
Команда ініціативи «Знайти в собі силу» планує розширювати підтримку та залучати нових партнерів — зокрема бізнес і локальні спільноти.
Йдеться не лише про фінансову допомогу. У ініціативі підкреслюють: долучитися можна по-різному — надаючи послуги, допомагаючи з організацією подій або підтримуючи жінок у повсякденних речах.
Ініціатива відкрита до співпраці — і шукає тих, хто готовий стати частиною цієї підтримки.
«Я хочу, щоб такі ініціативи були в кожному місті», — зазначає Яна.
В основі цієї роботи — просте розуміння: підтримка не обов’язково має бути великою, щоб бути важливою.
«Це можуть бути дуже прості речі: винести сміття, принести воду, допомогти з дитиною. Але саме вони тримають тебе на плаву, коли ти не маєш ресурсу ні на що», — каже вона.
Яна наголошує: суспільству не потрібні складні інструкції — достатньо уважності до тих, хто поруч.
«Якщо вам відмовили — запропонуйте свою допомогу ще раз. Бо не завжди людина готова прийняти її з першого разу», — пояснює жінка.
Звертаючись до жінок, які зараз проходять через подібний досвід, вона говорить про важливе — не залишатися наодинці.
«Не закривайтеся в собі. Знайдіть тих, поруч із ким вам трохи легше», — ділиться Яна.
Підсумовуючи, Яна говорить про плани на майбутнє:
«Я хочу дожити до моменту, коли мої діти будуть щасливі. І щоб це було в сильній Україні», — додає Яна Білань.
Як долучитися до ініціативи
Ініціатива відкрита як для жінок, так і для тих, хто хоче допомогти.
Долучитися можна через ветеранський простір.
Контакти ветеранського простору: @Veterankhm +38(096) 563 00 90
Цей матеріал підготовлений за підтримки European Endowment for Democracy (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація та погляди, викладені в цій публікації, є предметом виключної відповідальності автора(ів).
Де розташовується «старе місто» Хмельницького?
У 2026 році центр Хмельницького асоціюється з пішохідною частиною вулиці Проскурівської. Проте до ХІХ століття центр Плоскирова, сучасного Хмельницького, розташовувався в іншому місці.
Сьогодні розповідємо де розташовується «Старе місто» в Хмельницькому.💙
