Працевлаштування ветеранів. Що зробити роботодавцям, аби бути готовими до інтеграції?

Все більше ветеранок та ветеранів повертаються з війни, намагаючись адаптуватися до цивільного життя. Дехто прагне повернутися до своїх довоєнних робочих місць, інші — хочуть започаткувати власний бізнес або освоїти нову професію і повертаються до працевлаштування.

Згідно з даними в.о. міністра у справах ветеранів України Олександра Порхуна, на 27 липня 2024 року в Україні зареєстровано понад 1,3 мільйона учасників бойових дій.

«Якщо не враховувати учасників бойових дій Другої світової війни та інших конфліктів, то з 2014 року, починаючи з АТО, ООС та повномасштабного вторгнення, ця цифра складає близько 950 тисяч осіб. Це ті, хто став на захист України та продовжує боронити її», — зазначив Олександр Порхун в ефірі програми «Вчасно про» на радіо Армія FM.

Як насправді виглядає ситуація на ринку праці для ветеранів. Що компанії можуть зробити вже зараз, щоб забезпечити якісне працевлаштування ветеранів, та як це працює в інших країнах — читайте в матеріалі Лінзи.

Журналісти Лінзи проаналізували готовність компаній до працевлаштування ветеранів. Вибірка включала 30 вакансій на платформі work.ua в трьох сферах діяльності:

• Неприбуткові, благодійні та громадські організації
• Державні організації
• Бізнес та промисловість

До перевірки не залучали вакансії з розділів для ветеранів або для людей з інвалідністю. Ми оцінили роботодавців за кількома критеріями:

• Привітність та комунікативність
• Реакція на запитання
• Доступність фізична та розуміння термінів
• Ставлення до ветеранів
• Готовність працювати з ветеранами

Результати дослідження:

• 93,3% (28 компаній) продемонстрували високу готовність працювати з ветеранами.
• 86,7% (26 компаній) забезпечували якісну комунікацію, оперативно відповідаючи на запитання та надаючи необхідну інформацію щодо умов праці, рівня інклюзивності робочих місць та вимог.
• 80% (24 компанії) показали готовність адаптувати робочі умови, враховуючи фізичні особливості ветеранів.

Аналіз показав позитивну динаміку серед більшості компаній.  Водночас деякі роботодавці демонструють розгубленість та недостатнє розуміння словника інклюзивності, що може стати бар’єром для ефективної комунікації з ветеранами.

Андрій Одаренко — ветеран російсько-української війни, у минулому працював поліціянтом, після початку повномасштабного вторгнення став воїном ЗСУ. Наразі він співвласник дитячого ІТ-центру та автосервісу.

Більше про історію Андрія Одаренка ви зможете дізнатися незабаром у матеріалі Лінзи.

«Головний бар’єр для нас (ветеранів — ред.) — це ми самі. Зараз є безліч ресурсів і підтримки, але треба просто захотіти і йти вперед. Іноді доводиться ламати свої принципи, примушувати себе робити те, що потрібно. Важливо лише вибрати правильну мету, яка буде відповідати твоїм цінностям», — розповідає Андрій

А от щодо порад роботодавцям, чоловік запевняє: передусім варто пам’ятати, що ветерани — такі ж люди, як і всі інші.

«Ми хочемо, щоб до нас ставилися, так само як і до всіх інших. Якщо нам дають роботу — ми її виконуємо. Для мене важливо відчувати себе потрібним», — зазначає ветеран 

Він наголошує, що роботодавцям не варто боятися відкритого діалогу. Якщо ви раніше не працювали з ветеранами, краще чесно про це сказати й разом обговорити всі важливі моменти. 

Або ж звернутися до спеціаліста — психолога, який допоможе команді зрозуміти, як правильно комунікувати з ветеранами.

Працевлаштування ветеранів — це спільний процес, який залежить як від кандидатів, так і від роботодавців, пояснює Тетяна Кріль — психологиня, керівниця напрямку ментального здоров’я Центрів психологічної підтримки «Разом з тобою».

За словами психологині, правильна комунікація з ветеранами — основа  успішної співпраці.

«Не варто робити припущення чи керуватись стереотипами про досвід ветеранів. Кожен має унікальний шлях, і важливо створити комфортні умови для розмови, щоб людина відчувала себе почутою», —  каже фахівчиня.

Також Тетяна зазначає, що побоювання роботодавців щодо посттравматичного стресового розладу (ПТСР) є здебільшого безпідставними.

«Не всі ветерани мають проблеми зі здоров’ям, і більшість з них можуть працювати на рівні з іншими працівниками. Ці стереотипи потрібно розвінчувати через освіту та відкритий діалог», — запевняє психологиня.

Вона наголошує на важливості психологічної підтримки для ветеранів, особливо на етапі адаптації до цивільного життя. За її словами, індивідуальні консультації чи групові тренінги допомагають ветеранам краще справлятися зі стресом і поліпшити комунікаційні навички.

Тетяна Кріль, звертає увагу на часті помилки, яких припускаються роботодавці. Однією з таких є думка, що ветерани завжди потребують особливих умов чи постійної підтримки. 

«Насправді важливо дивитись на їхні професійні навички та досвід, а не лише на статус. Ветерани — це не лише люди з війни, а й кваліфіковані спеціалісти», — підкреслює психологиня.

Платформа «є-Ветеран» — цифрова система, яка об’єднує ветеранів і надає їм доступ до необхідних послуг і пільг. Вона допомагає ветеранам швидко дізнаватися про свої права, а також отримувати інформацію щодо медичних послуг, компенсацій та підтримки.

Серед основних пільг, які надає держава ветеранам, — безоплатні ліки та зубопротезування, психологічна допомога, пільги на проїзд у транспорті, знижки на комунальні послуги та переважне право на збереження посади під час скорочення штату.

Крім того, держава підтримує ветеранів та їх сім’ї через програму «єРобота», яка пропонує гранти для започаткування власного бізнесу. Від 250 тисяч до 1 мільйона гривень можна отримати на реалізацію проєктів.

Ізраїль, Хорватія, Велика Британія, Сербія та Данія — країни, які розробили унікальні стратегії для підтримки ветеранів.

Наприклад, в Ізраїлі Міністерство оборони надає спеціальні переваги, що включають квоти для працевлаштування ветеранів у державних установах, а також допомогу у навчанні та перенавчанні для цивільної роботи.

Також приділяють увагу  психологічній підтримці ветеранів та  допомозі в адаптації до цивільного життя через спеціалізовані програми. 

У Хорватії соціальна підтримка ветеранів передбачає інтеграцію у суспільство через психосоціальну підтримку та матеріальні пільги, зокрема програми перепідготовки та самозайнятості. 

У Великій Британії ветеранська політика фокусується на підтримці ветеранів у працевлаштуванні, наданні пенсійних виплат і ментальної підтримки. 

У Сербії існують законодавчі акти щодо підтримки ветеранів, але їхнє фактичне виконання часто залишається на низькому рівні. Це пов’язано з проблемами у визначенні статусу ветеранів та складнощами в реалізації політики на місцях.

Данія, впровадивши ветеранську політику лише у 2010 році, зосереджується на інтеграції ветеранів в чинну систему соціальних гарантій. Країна робить акцент на допомогу близьким ветеранів і регулярно переглядає ефективність своїх програм. 

Ситуація на ринку праці для ветеранів трансформується. Все більше компаній готові наймати ветеранів, але є й моменти, які потрібно вдосконалювати: розуміння інклюзивності, адаптація умов роботи та розвиток культури відкритого діалогу. 

Психологиня Тетяна Кріль радить не зволікати й почати готувати колективи вже зараз.

«Навчання для керівників та співробітників створить комфортне середовище, де ветерани зможуть показати свої можливості без жодних обмежень чи упереджень», — запевняє Тетяна.