Віталій Кобильчук на початку повномасштабного вторгнення пішов до війська. Вже вдруге. Вперше — у 2015 році, невдовзі після того, як Росія тимчасово окупувала Крим і розпочала війну на сході України. Під час повномасштабної війни чоловік отримав важке поранення, хоча каже, що йому ще пощастило.

Після повернення з фронту сам пішов до шпиталю і попросив психологічної допомоги. З моменту звільнення зі служби минуло менше року. А Віталій вже має власний бізнес, навчається у ветеранському проєкті «Трайб» та допомагає іншим ветеранам як фахівець із супроводу. Про його шлях повернення з війни до цивільного життя — читайте в матеріалі Лінзи. 

Олексій Борей — 13-річний волонтер зі Славути Хмельницької області. Від початку повномасштабного вторгнення його сім’я активно допомагає військовим, а батько хлопця служить у  36-му окремому стрілецькому батальйоні «Степові Вовки» 61-ї окремої механізованої бригади.

25-річний Дмитро із позивним «Дикий» — ветеран. Війна для нього почалась ще з волонтерства у 2014-му в шкільні роки. У 2019, коли хлопцеві виповнилося 18 років, він поїхав на схід у складі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». На момент початку повномасштабного вторгнення перебував на Луганщині. 

Анастасія Христик — 15-річна майстриня з містечка Летичів на Хмельниччині. Уже 5 років вона створює в’язані іграшки та пледи. Її вироби замовляють діти й дорослі з усієї України, а частину прибутку дівчина передає на потреби ЗСУ.

Історія про силу, натхнення, старанність та віру в себе юної хмельничанки — читайте у матеріалі Лінзи.

Андрій Одаренко — ветеран російсько-української війни та співвласник дитячого ІТ-центру та автосервісу.  Про шлях Андрія до відкриття власної справи, державну підтримку ветеранів і виклики, з якими довелося зіткнутися — читайте в матеріалі Лінзи.